34.2 Лариса Леонідівна, викладачка креслення

Активні кивки голів засвідчили схвалення, і Борис заговорив знову: — На борт корабля я попрошу піднятися нашого основного консультанта, посла Ерина, разом із його постійним партнером, начальником експериментального відділу.

Федя гордо випростався й зробив крок уперед. За ним підлетів Сан Санич.

— А також я попросив узяти участь в експедиції нашого бразильського колегу. Ми вважаємо, що його допомога може виявитися неоціненною під час встановлення контакту з пілотом корабля древніх.

До Феді мовчки прилаштувався в шеренгу професор Барош.

— Оскільки на цьому етапі керівному складу небажано залишати штаб‑квартиру, я сам залишаюся тут, але на борту корабля мені потрібна людина, з якою я міг би підтримувати постійний зв’язок. Тому я запрошую до команди нашу гостю — Ларису Леонідівну Дронову.

Лариса Леонідівна не здивувалася: якби її не запросили, вона б добряче образилася. Стримано кивнувши, вона поважно приєдналася до Федора й Антоніу. Момент здавався їй важливим, майже урочистим — слід було поводитися відповідно.

— Вважаю, що справжній склад екіпажу…

І тут уся урочистість розбилася об гучну фамільярність Іони: — Я шось не второпав, Боря! А я? — Фізик був дуже засмучений. Ледь не плакав.

— А ти мені потрібен тут, — відрізав Борис.

— Навіщо ще?

— Не можемо ж ми відмовити герду в можливості відвідувати управління в будь-який зручний для нього час.

— Можна подумати, він так часто заходить!

— Частіше, ніж ти думаєш.

Озадачене обличчя пасувало Немировському значно більше, ніж надута губа плакси. Це перетворення викликало на фізіономії Бориса насмішкувату усмішку, і питання можна було б вважати вичерпаним, якби підтримка не прийшла до Іони з найдивовижнішого боку — від Феді, який зазвичай становив для нього конструктивну опозицію.

— Борисе, може, й справді варто запросити вэринського посла й поставити його до відома про останні напрацювання. А що, як він захоче взяти участь в ознайомчому польоті? Ти ж сам казав, що нам вигідно тримати коаліцію в курсі подій.

Борис зітхнув: — Якби це входило в плани його високості, ми б давно про це знали, Феденько. А Іоні добре було б задіяти свої новонабуті здібності — це позбавило б його безлічі зайвих запитань… Ну добре, добре! — поступився бегемот наполегливості колег. — Річ у тім, що представники коаліції порятунку Ерина перебувають тут, серед нас. Я не хотів розкривати їхнє інкогніто, але якщо ти ставиш питання таким чином…

Лариса Леонідівна прищурилася й почала крутити головою в різні боки, як, зрештою, і всі інші. З натовпу лаборантів вона виокремила за відсутністю характерного світіння дві постаті. Якось само собою навколо них швидко утворилися вільні зони. Оточуючі зверталися до них на ім’я, дивувалися зустрічі й цікавилися, коли це вони вийшли з банку і хто їх відключив.

— Це зробив я, — спокійно сказав Іона, в поставі якого відбулися знайомі Ларисі Леонідівні привабливі зміни.

— Вітаю вас, Геннадію, — Борис розплився в усмішці. — Наскільки я розумію, ви винайшли спосіб паралельного спостереження без перемикання моторики.

— І не тільки… — Геннадій багатозначно глянув бегемоту просто в очі. На мить між ними завис у повітрі примарний місток. — Ви все правильно розумієте, Борисе. Сподіваюся, я можу розраховувати на ваше подальше сприяння?