31.1 Агасій Ашотович Петросян, лаборант (лідер клану Ей)

Управління святкувало: камера передавала чітке зображення нутрощів еринського космічного корабля. До Іоні не потрібно було особливо придивлятися, щоб зрозуміти: його буйне, невдоволене тіло більше не було обтяжене інопланетною свідомістю. Це був уже не той чоловік, який кілька хвилин тому зачитував вступні дані підселеним. Тому один із останніх, вичекавши для певності хвилин з п’ять, спокійним кроком покинув круглий кабінет через найближчі двері. В управлінні Ли-Ис-Ей був відносно недавно і дороги ще не забув. От тільки до цього тіла треба трохи звикнути. І, мабуть, перестати пригинатися в дверних отворах.

Світ Ейин обділив свою цивілізацію всім, чим міг. І якби не кмітливість та винахідливість ейинців, вони й досі тулилися б у земляних норах і харчувалися коренеплодами. Про технічний розвиток годі було й говорити: планета не мала корисних копалин, а на чудовому кліматі та їстівних корінцях до сусідніх світів не долетиш. То чому ж на сьогодні серед світів Ина не було цивілізації більш шанованої й вагомої? Та тому, що ли-иси швидко й жадібно вчилися, добре рахували і не відчували ні відрази, ні особливої любові до матеріальних благ — що й перетворило їх, зрештою, на найнадійніший банківський сейф свого витка всесвіту.

А там, де є свій виток, знайдеться місце й іншим. Тим паче, що чим далі в ліс, тим більше жадібності — що добре. Правда, й агресії більше — що погано. Але будь-яка експансія породжує свої загрози, а стояти на місці, не розвиватися, ейинці не могли. Така вже неугомонна раса. Тому, розсудивши благоразумно, що, будучи маленькими улюбленцями великих грізних цивілізацій, шансів вони не позбавлені, ли-иси повільно, але впевнено освоювали нижні світи, лобіюючи нові торговельні зв’язки між потенційними партнерами на будь-якій планеті, що підписала Міжсистемні Угоди.

Подорожувати їм доводилося багато. Так уже повелося, що їхня раса була відома готовністю прийти на виручку будь-коли й у будь-якій точці освоєного всесвіту. Само собою, не безкоштовно і недешево. Тому послугами ли-исів користувалися не всі. Земля, наприклад, не могла собі цього дозволити. Але інші цивілізації залежали від них чимало. Ерин фінансував у них свої ферми під заставу нових технологій, Ойрин страхував збитки від стихійних лих, а Верин… Тут усе було ще складніше: раса утримувала оборонний флот, яким не могла керувати через свою фізіологію. Тож Ейин непогано заробляв на посередницьких стратегічних контрактах.

Словом, справ було по горло — і в цивілізації загалом, і в Ли-Ис-Ея зокрема. Командировки через Землю скорочували транзитну компоненту, але часу все одно бракувало, тому, дізнавшись одного злощасного дня, що йому доведеться затриматися на цій планеті, Ли-Ис-Ей, само собою, не зрадів. Він тоді так і не зрозумів, що пішло не так, адже здійснював такі стрибки регулярно, як і багато інших представників його раси. Виходило, що це було щось індивідуальне, особисте. Земля загальмувала його, не відбила, а спіймала. З цим належало розбиратися вручну, і управлінню довелося видати транзитному пасажиру місцеве тіло й записати в туристи.

— Ваш випадок не з простих, — сказав йому тоді Борис. — Зараз ми вас підлатаємо, але надалі, боюся, вам доведеться утриматися від подорожей через наш світ, друже мій.

Ли-ис не був задоволений таким станом речей: все ж таки відбиття Землею солідно економило час, але робити було нічого. І, розуміючи, що усунення такої поломки, якщо це була поломка, може зайняти не один день, він слухняно завчив інструкцію щодо підселення. Що там перше? Ім’я. Тепер його звали Агасій. Що далі? — згадував він, знімаючи й згортаючи лабораторний халат, який слід було кинути в корзину перед виходом на поверхню. Так. Далі — час доби. На годиннику майже четверта. Інститут скоро зачиниться, але тут недалеко, він має встигнути. Алеєю до головного входу і на трамвай. Потрібен квиток. Гроші! Заглянувши в нагрудну кишеню сорочки, він витягнув звідти прозорий конверт із маячком, грошима та іншою дрібнотою за інструкцією. Маячок активувати він не став, кивнув, і прокотив бейджик по електронному замку вхідних дверей магнітною смужкою.