30. 5 Геннадій Олексійович, електротехнік (герд Верина)

Тим часом екран Ерина знову перетворився на очі. Нове повідомлення складалося зі звичних витіюватих фраз.

«О, високоповажні цивілізації Ина й Ома! Ми покладаємося на вашу розсудливість і закликаємо в свідки цивілізацію Ойрина. Землянам не можна довіряти прогресивні технології. У їхніх руках вони згубні для інших світів! Ми в здивуванні. Як подібне стало можливим?»

Каракатиця в акваріумі заворушилася, і під відеозображенням спура сформувалося ствердне повідомлення: «Не можна, не можна довіряти землянам, не можна!»

Повелитель Вэрина, однак, погоджуватися з отриманою заявою не поспішав.

— У своєму справедливому питанні про те, як подібне стало можливим, високоповажні глави Ради Ерина, ймовірно, роблять посилання на обставини минулих років? А саме — на той факт, що летальний апарат Ерина з’явився на планеті Земля під час проведення передколонізаційних досліджень?

«Ми мали повне право! Є резолюція Межсистемної Ради! Земля на той момент не підписала Угоди!» — вікно просто палало й блищало невдоволеними очима. Цікаво, скільки самок бере участь у цій розмові?

Праворуч гавкнула пухната морда. Схоже, ли-ис сміявся. Тільки ейинці могли собі дозволити повне нехтування правилами дипломатичного етикету.

«О, чи не висловлює високий представник Ейина незгоду з рішенням Межсистемної Ради під номером…» — по екрану Ерина побігли химерні ідентифікаційні значки.

«Не висловлює! — гавкнув ли-ис. — Мене не цікавить, якими заслугами чи послугами ви проштовхнули ту резолюцію. Мене цікавить, чого вам потрібно цього разу! Нагадую, Ейин не голосує з політичних питань. Давайте до справи. Час — гроші!»

Самкам Ерина це дуже не сподобалося. Очі зникли з поля зору, і екран заповнили білі тіла. Наступне повідомлення прилетіло без голосового супроводу:

«Чи не відмовляє високий представник Ейина у сприянні дружній цивілізації? Нагадуємо, що високородний Ли-Ис-Ей видав нам персональні гарантії».

Ли-исій новий гавкіт ще більше нагадав Геннадію сміх: «Ніхто вам ні в чому не відмовляє. Ви отримаєте компенсацію і за зруйновані ферми, і за тарілку, якщо земляни її пошкодять, відповідно до умов страхового полісу, з усіма його доповненнями й змінами».

Повелитель Вэрина при цих словах невдоволено сіпнув крилами:

— Чи правильно я розумію, що встановлені на земній території інкубаційні ферми були застраховані? Чи можу я поцікавитися, на якій підставі й ким була встановлена законність цього покриття?

Ли-ис чи то буркнув, чи то кашлянув у відповідь: «Усе законно. Ви самі резолюцію підписали, коли окремо підтвердили суверенітет Землі. І дату поставили. Відповідно, усі події, що передували цій даті, не підпадають під дію Закону. Раніше треба було думати».

— Хм, — Повелитель був явно невдоволений: знову ці ли-иси викрутили законодавство у своїх інтересах. Хоча й не без участі основного вигодонабувача — Ерина.

Еринське вікно засвітилося очима, повними нерозуміння: «Чи стане стверджувати високоповажне зібрання, що захист матеріальних прав і інтересів у межах міжсистемного законодавства кидає тінь на передбачливих і дбайливих господарок?»

— Ані в якому разі! — слово взяла спадкоємиця престолу, і серце Геннадія стиснулося. Він ніколи не чув, як вона говорить міжсистемною. Її голос дзюркотів, лився й переливався якимось неможливим багатством відтінків, ніби в цій мові було не шість голосних, а щонайменше половина алфавіту.

— Однак високоповажні глави Ради Ерина не повинні сумніватися, — продовжила вона, — що міжсистемне співтовариство не перестане приділяти їхнім діям заслуженої й дуже пильної уваги. Вэрин, зі свого боку, завжди підтримає благі й законослухняні наміри високоповажної Ради Самок, а за потреби й продублює їхні дії, як було зроблено у випадку з призначенням посольської місії на планету Земля.

Еринський екран помітно змінився. Заспокоївся. Очей стало менше. Півсфера задзвеніла й виконала хорове голосове повідомлення на не менш досконалій і не менш співучій міжсистемній:

— Ми вітаємо верховну самку Вэрина й підтверджуємо досягнення взаєморозуміння.

Спадкоємна Господиня схилила голову в уклоні, але ні від її батька, ні від Геннадія не вислизнуло її справжнє розташування духу. Схоже, Рада Ерина щойно здобула в її особі неабияку опозицію.

А вікно з каракатицею на останніх словах радісно забулькало й заграло, видаючи підсумкове повідомлення:

«Таким чином, ми закликаємо всі сторони повністю імплементувати раніше погоджений комплекс заходів щодо виконання Межсистемних Угод, спрямований на досягнення повного врегулювання конфлікту. Як резолюцію за цією зустріччю пропоную зареєструвати намір про продовження спостереження за ситуацією».

Геннадій оглянув згасаючі екрани й подумав, що важко уявити розмову більш безтолкову, ніж та, що щойно відбулася, але (!) з погляду загальної ерудиції та ознайомлення з правилами міжсистемної дипломатії назвати її марною не можна.