30. 3 Геннадій Олексійович, електротехнік (герд Верина)

У всесвіті добре знали, що вихідці Ейина, всюдисущі ли-исиці, могли будь-якої миті з’явитися нізвідки й зникнути в нікуди. За повної відсутності в них здібностей до телепортації це могло означати лише одне — поруч запахло вигідною угодою. Зараз у вікні маячила й метушилася одна особина; судячи з ідентифікаторів, це був Бета ли-ис клану Ей. Клан цей, якщо й не був правлячим, то вважався принаймні найвпливовішим на їхній планеті. З їхнім суспільним устроєм Геннадій детально знайомий не був, але знав, що єдиного правителя ли-исів не існувало — у них була кланова рада. І ще він пам’ятав, що ейинців було зовсім небагато, що їхня планета була невеликою, і що, попри те, що людської форми вони так і не досягли, їхні пухнасті хвости й хитрі морди ніколи не заважали ні гуманоїдам, ні іншим расам сприймати цих своєрідних лисів всерйоз.

Тут Геннадій знову замислився над примхами сприйняття реальності з позицій різних світів. Раніше він ніколи не порівнював ейинців із земними лисами. Йому просто не могло таке спасти на думку. У всьому винне різноманіття фауни Землі. Воно справді вражає, і, за бажання, герду не склало б труднощів провести певні паралелі між представниками земного тваринного світу й абсолютно всіма мешканцями світів Ина та Ома. Якщо ейинці — це майже земні лиси, то мейинці — майже чаплі, а ойринці — майже каракатиці.

І він перевів погляд на вікно головуючого Ойрина, розумна раса якого була підводною. Перед передавачем на іншому кінці зв’язувального мосту рівномірно виписував кола у воді своєї півсфери одноокий напівпрозорий представник ойринських водних мешканців — спур.

Форму його видовженого тіла з відростками в районі ока, наскільки знав Геннадій, підтримувала цільна хітинова пластина. Ну і свідомість власника, само собою. Свої тіла (і матеріальні цінності) спури створювали самі, силою волі, з води. Навіть їхні космічні кораблі являли собою величезні водяні краплі, які чудово тримали будь-яку форму й трансформувалися за бажанням екіпажу. Кожен такий корабель був своєрідною міні-копією Ойрина. Разом із піднятою з поверхні планети водою команда отримувала в космосі зручне середовище існування, джерело їжі, а також чималий шматок рідкого пластиліну для використання в межах фантазії розумних істот, що його заселили.

Вода, і Геннадій добре це знав, прекрасно стримувала всі види радіоактивного впливу міжсистемного простору. А знав він це тому, що і Вэрин, і сусідній Ерин ізолювали свої космічні кораблі саме водою і тримали для цієї мети на борту кожного судна спеціально запрошеного фахівця — спура. Альтруїсти спури ніколи не вимагали за свої послуги жодної плати; навпаки, надану їм можливість вивчення інших розумних рас (особливо гуманоїдної, що в їхньому становищі не так просто організувати) вони цінували дуже високо й завжди вітали таке співробітництво. Бо спури серйозно відрізнялися від решти світів свого витка. До речі, спурами їх прозвали ли-иси, коли з’ясували, що молюскам чуже поняття товарно-грошового обміну. Тобто назва була промовистою, тільки ніхто вже не пам’ятав, що вона означала.

Поки Геннадій міркував і згадував, на стінах зали засідань одна за одною спалахували голограми готовності світів, і ось голова — ойринський спур — офіційно оголосив зустріч відкритою. Повідомлення спалахнуло символами без мовного супроводу. З мовленням у каракатиць були проблеми, що й зрозуміло: з усіх розумних рас Ина ойринці єдині користувалися системою гідродинамічних звуків, які вироблялися вібрацією тіла, без участі повітря й голосових зв’язок. Чутке вухо Геннадія вловило певний шум, пов’язаний із рухом води, але більше жодних звуків повідомленню не відповідало.

Повелитель кивнув і привітав співрозмовників міжсистемною: — Вэрин вітає дружні раси навколишніх світів.

Подібні повідомлення спалахнули по всьому куполу півсфери, дубльовані гавкотом, скрипом і різним клацанням. Ніхто, окрім Повелителя, не став утруднювати себе аудіовідтворенням чужої мови. Геннадій сприйняв це як недобрий знак: він знав, що далеко не завжди причиною цьому були обмеження видових можливостей.