29. 4 Геннадій Олексійович, електротехнік

Але притихлий ефір миттєво вибухнув захопленим вереском збудженого бразильця: «Я лечу! Сеньйори! Я лечу!» Отже, не відсікли. А ще за секунду купол кабінету директора заповнився роздратованим «Ооо!» у виконанні хору співробітників. Це «Ооо!» було дуже багатозначним і могло означати що завгодно — тільки з негативного боку емоційного спектра.

Причина була в тому, що всі екрани управління погасли, точніше — вкрилися сірими перешкодами.

Десь там, у Бразилії, за цими перешкодами хихотів і повизгував професор: «Лоскотно. Ха-ха. Нічого собі!», і чути його було непогано, але замість картинки монітори транслювали незмінну статику.

По управлінню прокотилася друга хвиля вигуків, що переростали в гнівні, і Геннадій подумав, що пора повернути бушуючим масам вождя. Не кажучи вже про те, що якщо сигнал перейшов у аудіорежим через технічну несправність, то для вирішення цієї проблеми присутність Іони теж не завадить.

Коротко попрощавшись кивком голови зі своїми підшефними, герд підійшов до групи професора, а потім, звузивши канал до такого мінімуму, щоб йому самому діставалося лише пасивне спостереження, випустив Іону на волю.

Геній управління кілька секунд напружено вдивлявся в найближчий монітор, після чого стрепенувся і, тут же розхвилювавшись, жваво побіг колом. Потім другим. Коли ж він переконався, що всі екрани кабінету директора транслюють однакову сіру статику, вулкан прорвало.

— Та це ж випромінювання! — загримів Іона. — Гей, ви там! Негайно перевірте показники дозиметра!

Почули його, звісно, всі, але відгукнувся лише Федя — і то, як завжди, спокійно: — Ти хочеш сказати, що камера професора з моменту контакту з освітлювальними приладами еринського корабля відмовляється працювати згідно з інструкцією, я правильно тебе зрозумів?

— Ну так! Випромінювання! — прогримів Іона сердито, і Геннадію заклало його власні вуха.

Федя тільки всміхнувся й обернувся до Бориса: — Коментарі будуть?

— Ти невиправний, Іоно, — сказав той. — Я ж сам перевіряв радіаційний фон, він нормальний. — І поспішив попередити черговий сплеск обурення з боку Іони: — Знаю! У Бразилії є регіони з аномально високим рівнем фонової радіації, але навколо тарілки поглинута доза іонізуючого випромінювання середня по всьому півночі країни, заспокойся! Порушення відеопередачі може бути викликане простим надлишком світла. Згодься, земній відеокамері в штучному освітленні іншої природи цілком можуть знадобитися додаткові фільтри або шторки. Хіба ні?

Ухитрившись поставити цим питанням крапку в розмові з Немировським, Борис повернувся до діалогу з бразильським професором. Іона спробував заперечити, заважаючи Геннадію слухати Бароша, а той описував своє місцезнаходження — здається, він припускав, що перебуває в шлюзовому відсіку. Непогано б Іоні помовчати, але картинки теж бракувало — навіть Геннадію. Він ніяк не міг уявити собі описуваний коридор. «Білий-білий». Борис — той і за описом бачить непогано, а от людям має бути складнувато. А як із уявою в привидів — взагалі невідомо. М-да… Сан Саничу зараз не позаздриш. Завдання й так не з простих — спробуй-но перевчи доктора на пілота! — а тепер ще й зроби це маючи лише голосовий зв’язок.

— Це не освітлення! Цього не може бути! Не-мо-же! — не здавався Іона, відволікаючи Геннадія від роздумів, аж поки Борис нарешті не урвав його категоричним: — Досить!

Тоді Іона хмикнув і по-справжньому образився. Геннадій відчув клубок у його горлі й бажання вийти, грюкнувши дверима. Але Іона, звісно, нікуди не пішов — він був надто допитливий. Пішов Барош. Він вирушив назад у табір шукати затемнювальні світлофільтри, і щойно бразилець опинився в наметі з життєрадісною молоддю, картинка відновилася.

Отже, таки світло.

Іона мало не задихнувся від сорому, дивлячись на мило щебечучих далеких колег. А може, й не так уже й мило. Треба буде підключити до каналу португальську мову для повноти картини, подумав Геннадій. Зараз би це не завадило. Тим більше, що бразильські міжсистемники швидко перейшли від щебетання до скандалу й тепер хіба що не билися. Лаборанти Іони збагнули, у чому сир-бор, значно швидше за Геннадія — і теж дуже засмутилися. Виявилося, що через потрібний світлофільтр їхнім іноземним колегам довелося розібрати щось науково цінне, і бійка загрожувала перекинутися й на цей бік екрана…

Ех, земляни-земляни! — тільки й подумав Геннадій. — Планету свою рятуєте! А пожаліли якийсь теле-незрозуміло-скоп! Що ж, справа внутрішня. Земна. Герд Верина станом на «зараз» побачив достатньо. Пора повертатися. І краще йому поспішити.