29. 2 Геннадій Олексійович, електротехнік

Що ж, Геннадій теж любив посперечатися — і не лише про це, — але кращих фахівців із планети Земля серед світів Ина на сьогодні він не знав, як не знав і більш недовірливих. Зараз, наприклад, вони вимагали безпосередньої участі незалежних сторін у розслідуванні управління. Причому участі таємної. Яких побажань чекати від них надалі?

Він поглянув на новопідселених і подумав, із чого б почати. Що зробив би Іона? Назустріч йому молодші співробітники, ймовірно, мали б підвестися. А ці сиділи. Отже, доведеться імпровізувати. Геннадій подумав і сам присів перед ними навпочіпки, гучно запитуючи при цьому: «Ну?», і додаючи півголосом:

— Усі присутні — добровольці?

Ох! Три стрімкі синхронні кивки зовсім не виглядали природно.

— Інструкцію опанували?

Та сама реакція. О боже!

— Похвально, а тепер «відставити» старанне виконання!

Три запитальні погляди — це вже краще.

— От ви! Як вас звати? — і він поплескав по плечу крайнього зліва «халата». — Чого ви дивитеся на мене, як на привид? Я — не Сан Санич. У вас на халаті є бейджик. Що на ньому написано?

Крайній зліва прошипів Геннадію вибачення по-вэринськи й розгорнув до очей іменну пластинку: — Се-ме-нюк А-ма-дей І-ва-но-вич Пси-хо-нев-ро-лог.

— Дивлюся, у вас із мовами плутанина, Амадею Івановичу. Вимкніть кілька. Залиште рідну й російську. Вставайте й прямуйте до групи з синіми бейджами, такими ж, як ваш. Дивіться, слухайте, кивайте, усміхайтеся і головне: якщо вас викличуть на особисту бесіду, тримайте дистанцію витягнутої руки й скаржтеся на спеку.

Провівши Амадея поглядом, Геннадій скривився. Таким шпигунам довго не протягнути. Добре хоч Борис зайнятий.

І не просто зайнятий — а, судячи з шумів, що долинали до змовників, безпосередньо залучений у процес встановлення відеозв’язку з бразильським професором Барошем. Директор викликав; селектор кашляв і шумів, і нарешті до Геннадія донеслося життєрадісне: «До ваших послуг, сеньйор директор!», після чого бегемот попросив бразильця розгорнути камеру. Схоже, земляни вирішили здійснити спробу пілотування літального апарата еринців — що ж, Геннадій цілком допускав, що це могло дати їм шанс.

По екранах заметушилися обличчя й предмети польового антуражу камуфляжного забарвлення. Та й інвентар не виглядав садовим. Ясно. Табір учених розбивали військові.

Камеру нарешті закріпили на захисному головному уборі професора, і в її об’єктив потрапило одразу кілька молодих приємних облич і привітно махаючих рук. Геннадій інстинктивно усміхнувся й помахав їм у відповідь, тут же зніяковівши: Іона би цього не зробив!

Прокол.

Вэринець зітхнув, зібрався й розвернувся до свого наступного підопічного: — Ваше ім’я — Петросян Агасій Ашотович… стоп, поміняйтеся бейджами. Агасій Ашотович — це, мабуть, ви, — сказав він чорнявому лаборанту з характерною зовнішністю. — А вас звати Іван Петрович, і ви з відділу Іони Вольфовича, тобто з мого відділу. Наші он там, біля тумби. Бачите?

Але блондинистий кремезний Іван Петрович відповісти «начальнику» не встиг — його перебив рішучий голос добровольця, що сидів праворуч: — Дозвольте запитати, шановні.

Геннадій не міг не відзначити, що не помилився у своїх припущеннях. Кавказький акцент, очевидно, передавався разом із носієм, як і всі інші дефекти мовлення. Але в цьому екземплярі, як не дивно, збереглася й стилістика. Кумедно.

— Я би не хотів конфлікту, — підселенець кумедно жестикулював. — Тільки я, справді, Петросян! А ти, Вольфич, думаєш, що в мене когось підселили. Ні, я не проти! Сам у банк просився! Тррри роки чекав, цавэт танээээммммм… Перепрошую, калібрування каналу дає збої, гублю нитку розмови. Ім’я запам’ятав. Петросян Агасій Ашотович. До подальших інструкцій готовий.

При цьому той, хто говорив, знову виглядав так, ніби проковтнув каланчу. Геннадій подумав, що наступного разу підкаже Борису звернути увагу на поставу земних тіл. Може, в ній криється розгадка тієї таємниці оздоровлення, про яку так багато говорять.

— Добре. Тільки майте на увазі, Агасію Ашотовичу, що ваш носій щойно прокинувся секунд на тридцять. А канал не впав. — Ще одна загадка в скарбничку управління, але це все потім, зараз ні в кого немає часу, на флагмані чекають звітів. — Нагадую, ваше завдання — безпосереднє спостереження і передача інформації з перших рук. Зверніть увагу на людину, яка веде трансляцію з Бразилії…