27.3 Пал Палич, воєнрук

Думка була свіжою. Плямко змінило обриси, вибачилося й попрямувало до лохані Бориса. З Борисом посол спілкувався не через колонку — принаймні воєнрук нічого не чув, але бачив, що Борис прийняв інформацію з інтересом і попросив Аллу перевірити зведення недавнього рейду. Виявилося, однак, що Бразильський підрозділ був не надто акуратним у веденні звітності, і потрібні рапорти в систему поки не внесли.

Алла миттєво схопила телефонну трубку і вже за кілька хвилин гаряче доводила невидимому співрозмовнику по голосовій лінії, що їй потрібен негайний доступ до всієї інформації. Але справа все одно рухалася повільно. Тоді Борис попросив у кабінеті тиші й дав вказівку переключити зв’язок на гучний:

— З вами говорить Борис. Той самий. Начальник Надзвичайного відділу і водночас один із директорів управління.

Радісне багатоголосе «Ой!» луною рознеслося з динаміків комп’ютера Алли й зависло в здивованій тиші.

— Здається, «Ой», — прошепотіла Алла, — це в них привітання, — і розвернулася до мікрофона: — Сеньйоре Барош, поясніть директору, чому ви не можете надати нам звітів щодо знищеного літального апарата. Їх досі не складено?

— Е-е-е… я би так не сказав, звіти ми складали… і складаємо! І вчора, і сьогодні, але е-е-е… такого немає. — Бразилець говорив українською добре, але розтягав слова й шепелявив, та ще й пихтів від хвилювання, що дуже ускладнювало сприйняття.

— Чого немає? Якого немає? — не зрозумів Борис.

— Е-е-е… про знищений літальний апарат, сеньйор директор.

Борис не витримав:

— Сеньйоре Барош, у вашому оточенні є хтось, хто особисто брав участь у ліквідації ферм?

— Я брав участь, сеньйор директор.

— Тоді розповідайте усно! Нас цікавить, чи був знайдений біля ферм наземний пункт управління літальним апаратом Ерина.

— Ми е-е-е… не шукали, сеньйор директор. Ферми були заморожені автоматами за тепловими відбитками. Усередині літального апарата теплових відбитків не було, тобто передумов для знищення не було, от ми й вирішили поки що закрити ангар силовим полем. До пошуків наземного пункту управління приступимо негайно!

Борис застиг із прочиненим ротом.

— Тобто ви хочете сказати, — задоволено промуркотів він, — що звіту про знищення літального апарата немає, бо апарат цілий?!

— Саме так, сеньйор директор. Вибачте, сеньйор директор. Ми все виправимо!

— О… Сеньйоре Барош! — Борис майже проспівав останні слова оперним баритоном. — Не вибачайтеся і нічого не виправляйте! Це чудові новини! Ми зараз зробимо перерву на нараду. Дайте нам хвилин п’ять. І не йдіть далеко! — селектор пискнув, а бегемот підморгнув полковнику, що підійшов майже впритул: «Живемо!»