27.2 Пал Палич, воєнрук

Відтоді поговорювали, що подібним способом зводилися й єгипетські піраміди. А що? Не виключено. Звісно, привиди — це не піраміди, але так чи інакше, питання візуального сприйняття духів було вирішено сьогодні раз і назавжди саме завдяки архітектурі. Для постійної картинки склу потрібен був лише постійний рух, і оскільки обидва поля примари саме в такому русі й перебували (незалежно від її бажань), жодних труднощів із відтворенням у лінз не виникло.

Розумними окулярами користувався поки що тільки Іона, але Войнову він їх передав охоче: пластикові оправи й батарейки мали піднести з хвилини на хвилину, і окулярів буде нарізано без обмежень.

Водрузивши на ніс рогову оправу, полковник негайно вперся поглядом у напівпрозору зелену кляксу, що зависла над Фединою головою: — Олександре?..

Федя поспішив попередити: — Колонка біля третього виходу, звідси чути не буде. Сан Саничу, ви віддалення ще не випробували? Повірте, вам зовсім не обов’язково перебувати поруч зі мною, у вас достатньо великий радіус, спробуйте переміститися ближче до динаміка.

Поки зеленкувате плямко ковзало повітрям у заданому напрямку, Войнов приголомшено стежив за його переміщенням — надто вже це було незвично. А коли привид завис над колонкою і, здається, спробував залізти в залишену полковником чашку, той ожив і поспішив навздогін:

— Олександре Олександровичу, як поживаєте? Тобто…

— Дякую, колего, — ввічливо відповів динамік.

Пора було визначатися, розмовляти з плямком чи з його голосом.

— Я ось із якого питання, знаєте… — після невеликої паузи звернувся воєнрук до плямка. — Ці координати, які ви приймаєте… як би нам із вами розтлумачити їх земній техніці?

— Важко відповісти. Це не мій профіль.

— Розумію, колего, космічна навігація — не цяцьки-пецки. А якщо залучити Геннадія? Ви казали, він сильний у магії…

— Якщо всі невідомі людській науці речі вважати магією, тоді я з вами згоден: кличте Геннадія. Може, у них на Верині й маг-навігатор знайдеться.

Поки воєнрук розгублено переварював виразну інтонацію сарказму, якимось чином прониклу в згенерований комп’ютером голос, посол замінив її на примирливу:

— Мені здається, колего, що Борис із часом вирішить цю проблему. Він же провів початкову конвертацію в відому вам систему відліку. Питання за малим. Справа в незнайомому показнику, Т-символі, який ми прийняли за час. Мені здається, хоча й не поручусь, що я бачив його в модулях управління наших літальних апаратів. Я непогано знайомий із принципом їхньої роботи. Та там і немає нічого складного, примітивний рівень, дитина впорається. Але перекласти… вручну…

— Можна й не вручну, управління знайде ресурси, я впевнений.

— Ну, якщо управління знайде еринський комп’ютер, а ще краще — еринський навігаційний прилад… — у комп’ютерний голос знову прослизнув сарказм.

— А ви наводили довідки? Я чув, тут говорили про літальний апарат на знищеній фермі. Можливо, там зберігся наземний пульт управління, щось на кшталт диспетчерської.