26.3 Баба Ліда, старша доглядачка зоопарку

Подаючи полковнику шматок найніжнішої кулеб’яки зі складною начинкою власного винаходу, баба Ліда продовжувала заманювати: — І в чорних носорогів поповнення. Так-так. Хлопчик. Назвали Геймом. А в орангутанів нова територія — чин-чинарем, по науці будували, завтра переїжджатимуть, — говорила вона, поправляючи мереживо на фартуху.

Полковник кивав, жував і схвально мукав, а баба Ліда думала, що нова мода їсти стоячи пасує тільки молодим. Павлові Павловичу вона б із задоволенням накрила стіл з повним набором приборів і будь-якою зміною страв — хоч із семи, як практикується, чула вона, у закордонах. Вони, звісно, там побагатші. Ми тут люди прості, не магнаті, але Павлові Павловичу вона б…

Тут вона краєчком ока відзначила, що кабінетом, у напрямку до залишеного напризволяще столика на коліщатках, пропливла білява дама. Куди це вона?

Дронова з місцевим етикетом знайома не була і в самообслуговуванні, очевидно, не бачила нічого поганого. Однак баба Ліда такого безладу допустити не могла й метнулася на своє «робоче місце» як воротар, рятуючи ворота криком: — Що бажаєте? Усе б добре, але вона захопила за собою всі приготовані полковнику страви, від чого Павло Павлович трохи опешив. За всю історію його знайомства з Лідією Антонівною таке трапилося вперше. Далеко ще не наситившись, він був змушений плестися, як усі, до столика й ставати в чергу за Ларисою Леонідівною. А між жінками, здається, не все було гладко. До надходження запиту про побажання креслярка встигла облюбувати гарненький пончик, який у неї безцеремонно відібрали й водрузили на пластикову тарілку, де, мабуть, і слід було акумулювати бажане.

Блондинка вміла поводитися з персоналом — тільки вона не знала, що баба Ліда персоналом себе не вважала. Будучи улюбленою тітонькою всім і кожному співробітнику управління, якимось незрозумілим чином вона сприйняла новоприбулу особу жіночої статі як небажану невістку, ввічливо й недвозначно даючи їй зрозуміти, хто тут головний. Зростом і комплекцією дами були схожі як сестри, навіть шиньйони під начіс укладали однаково, і іскри очима метали дуже подібно. Справа пахла гасом.

Тут відібраний і покладений на тарілку пончик вирішив дістатися до Лариси Леонідівни самостійно й поплив у повітрі в її напрямку. Баба Ліда не розгубилася й, перехопивши його на льоту, поклала на місце. Тоді від столика відділився його брат-близнюк. Баба Ліда, не перериваючи зорового контакту з фокусницею, визначила боковим зором напрямок польоту, і за кілька секунд утікач був водружений на гірку побратимів. Коли пончики спробували здійснити колективну втечу, бабі Ліді для перехоплення довелося перегрупуватися, але вона впоралася й обернулася до Лариси Леонідівни з тим самим питанням: — Що бажаєте?

Упродовж наступних п’яти хвилин баба Ліда завойовувала в молоді звання старшого голкіпера (замість старшої доглядачки). З кулуарів був терміново викликаний увесь комп’ютерний відділ. Сеня приймав ставки. Кабінетом що тільки не літало! На честь баби Ліди треба сказати, що збити себе з пантелику вона не дозволяла й на навушники та діроколи, що пролітали повз, не реагувала ніяк, безпомилково відділяючи їх від кулінарії. За кожну «врятовану» одиницю їстівного натовп нагороджував кухарку хоровим ревом «Що бажаєте-е-е!!!», і ставки невпинно зростали прямо пропорційно азарту, доки в гру не втрутився Борис:

— Ларисо Леонідівно, може, оголосимо нічию? У нас НП планетарного масштабу, а працювати нікому.

Натовп розчаровано загув: «У-у-у… Нечесно! Не за правилами!» Але Дроновій, мабуть, самій набридло це перетягування каната, і на чергове, вже відверто недружнє запитання «Що бажаєте?» вона примирливо відповіла: — Пончик із м’ясною начинкою, чашку чаю і вертуту з яблуками, будь ласка.

При цих її словах численні предмети офісного інвентарю полетіли геть, а цілком задоволена баба Ліда переможно водрузила названу здобу в подвійному обсязі на спорожнілу у ході втечі їжі тацю, спершу призначену для полковника. Туди ж була поставлена й чашка свіжого ароматного чаю. Після чого зі словами «їжте на здоров’я» таця була ввічливо й добродушно вручена поступливій блондинці.