26.1 Баба Ліда, старша доглядачка зоопарку

Сьогодні кухню управління залишили на старшу доглядачку зоопарку Лідію Антонівну Парасюк, бабу Ліду. Не те щоб це було винятком із правил — її дуже любили «всередині», як називали управління співробітники наземного зоологічного саду. Структури двох організацій за останні роки так щільно переплелися, що вже ніхто точно не пам’ятав, хто де отримує зарплату. Баба Ліда повільно дрейфувала до управління, хоча й досі числилася за зоопарком. Тамтешній директор навмисно перевів її наказом у старші доглядачі, ввівши нову тимчасову штатну одиницю. Вона й досі чистила Борисові зуби вранці великою одяговою щіткою, але решту парнокопитних доглядала дедалі рідше — надто вже співробітникам управління подобалися її кулеб’яки.

Будучи людиною простою, помірно набожною і доброю до глибини душі, баба Ліда чудово уживалася з усіма. Зовні вона була головною консультанткою з догляду за тваринами, а всередині — кухаркою і головним піддослідним кроликом. Сукупність цих факторів сформувала незамінну для управління багатофункціональну професіоналку, яку важко чимось здивувати.

Коли вона завозила до кабінету Бориса двоповерхову тацю на коліщатках, а з нею і третій легкий ланч, їй назустріч, як завжди, вискочив Ізя. Зрозуміло, що він шукав! І, звісно, баба Ліда не підкачала: улюблені пончики Ізі були представлені в асортименті. Свою справу вона знала, і якщо про щось і шкодувала, то лише про те, що в запасах не виявилося улюбленого морозива Іони. Її не попередили, що Немировський повертається з відрядження саме сьогодні. А вже про Федю й говорити нічого — доведеться йому поголодувати до завтра, продуктів без глютену й лактози управління не замовляло вже кілька років. Ах, як же вона була йому рада! «Славний ти мій! Як розквіт! Тьху-тьху на тебе!» — обіймала вона Федю при першій зустрічі. Для нього засіки управління були вивернуті навиворіт, і до цього, третього ланч-заходу, на окремо причепленій до гарячої таці поличці красувалися свіжі овочі й трави, а також горішки та варені яйця в чашечках-підставках: Феді потрібен білок.

Звісно, так дбайливо Лідія Антонівна ставилася не лише до Фединого харчування — годувати вона любила на рівні інстинкту, не роблячи різниці між тваринами й людьми. Тому, підсуваючи до Феді його тацю, вона співчутливо поцікавилася, що любить їсти його зелений вихованець. Федя сказав їй, що той її обожнює, і потягнув тацю до себе:

— Відпускай, баб-Лід, тримаю, — і крикнув убік: — Бабу Ліду в список візуального контакту з об’єктом!

— Ти б подалі поставив, — прошепотіла доглядачка, — а ящірці я сирі яйця принесу, чи вона травоїдна?

Федір розвеселився й запевнив турботливу жінку, підморгуючи, що вона й сама може з’ясувати кулінарні вподобання інопланетного посла.

Баба Ліда згідно кивнула й церемонно вклонилася прозорому безхвостому плазуну: — Ви вже вибачте, пане посол, — анітрохи не бентежачись, продовжила вона, — бажаєте кулеб’яку?

Поки зелене створіння кумедно лупало очима, демонструючи бабі Ліді аномалію вертикальних повік, Федя заявив, що кулеб’яку він із задоволенням з’їсть і сам — набридли йому всі ці дієти! Баба Ліда не сперечалася, лише прошепотіла в Федин бік, не відводячи запитального погляду від мовчазного привида: — Може, я пару-трійку яєць проколю та на сонце винесу, така спека — швидко протухнуть.

— Це ще навіщо? — аж подавився Федя.

— Та гостя вашого пригостити, зовсім же прозорий!

— Баб-Лід, він не ящірка і не голодний, гарантую! Ти глянь, яка до тебе черга вишикувалася — обслуговуй голодних!