25.3 Лариса Леонідівна, викладачка креслення

Геннадій, само собою, цього знати не міг: покликали — прийшов, і тепер запитально дивився на Бориса: — А новин ми чекаємо від вас. Стосовно переданої вам інформації.

— До нас дійшли тільки координати, без пояснень.

— Ось як! У такому разі мій візит можна вважати удачею! — очі Геннадія блиснули, а промениста усмішка миттєво підняла Ларисі Леонідівні настрій. Зараз він нагадав їй свою другу іпостась — викладача. — Поясню. Ці координати обчислені апаратурою Ерина як вихідні. Є припущення, що зброя вищих має структуру, близьку до променевої, і траєкторію цього променя було простежено до певної точки на ближній орбіті Землі.

У повітря галантно злетіла витончена рука: «Здавалося б!» — Лариса Леонідівна гадки не мала, куди дівається ця плавність, коли в тіло повертається Іона.

— Здавалося б, місцезнаходження — це все, що потрібно знати союзникам для успішної аннігіляції джерела небезпеки. Але є одне «але», і воно полягає в безпосередній близькості цього джерела до верхніх шарів атмосфери вашої планети. Космічна зброя може спричинити займання газів повітряного походження. Відповідно, Земля може загинути.

Мимохідь озирнувшись — треба ж було переконатися у враженні, справленому на студентів! — він трохи знизив градус напруги: — А атмосферної зброї у союзників, самі розумієте, немає. До речі, саме тому Ерин і намагався розморозити ті самі забуті ферми. При них був літальний апарат, придатний для експлуатації як у космосі, так і в усіх шарах земної атмосфери.

Борис не стримав зітхання: — Як нерозумно…

— Згоден. І Рада Ерина визнає свій дипломатичний прокол. Сприяння землян могло б допомогти врятувати третій місяць. Рада просить вас прозондувати отримані координати. Хто знає, можливо, знищення подібних цілей доступне земним літальним апаратам.

— Скажіть, а щодо неможливості атаки з космосу — рішення коаліції остаточне? — голос директора був майже невпізнанним.

— Наскільки це можливо. Але ви маєте розуміти, Борисе, що залежно від розвитку подій перевага може опинитися й на іншій шальці терезів.

Борис приречено кивнув, і Геннадій поспішив пом’якшити сказане: — Як безкровну альтернативу союзники готують поглинальний щит. Але, оскільки природа зброї нам невідома, на повне поглинання надії немає. Ерин же терміново евакуює кілька місяців на лінії наближення зниклих. Ситуація критична.

— Ваш візит справді можна вважати удачею, друже мій! — погодився бегемот. — Прошу вас, передайте коаліції, що Земля… зробить усе можливе.

— Обов’язково. Прощаюся з вами.

— До скорої зустрічі!

Повернувши собі контроль, Іона гучно кашлянув, вибачився й знову було прищурився в бік Феді, але Борис його перервав. І Лариса Леонідівна чудово розуміла чому — сама б учинила так само. Експериментувати зараз не час.

— Усі справи — набік! — сухо скомандував бегемот. — Алло, рада директорів ще на зв’язку? Хто у нас по військово-повітряних силах?

— Ееее… — пролунало збоку, і в повітря поповзла рука запрошеного програміста, а за нею, не чекаючи дозволу, підвівся й він сам: — Земні військові вам навряд чи допоможуть, Борисе. Подивіться самі, я подам на проектори.

Феді й Сан Саничу довелося посунутися, і над звільненим квадратом підлоги закружляв віртуальний земний шар розміром з обідній стіл. «Красиво!» — тільки й устигла подумати Лариса Леонідівна, перш ніж її увагу повністю захопив доповідач.

— А тепер дивіться, чому ваші координати не лізуть навіть в управлінську програму, де передбачена калібровка часу.

Шар роздвоївся, втрачаючи фокус, і тепер дві його точні копії кружляли в повітрі одночасно, наповзаючи одна на одну. Синя — ліворуч, зелена — праворуч. Зелена завмерла на мить і відновила обертання із затримкою в кілька секунд. Контури материків і океанів перемішалися й стали важко впізнаваними.

Програміст продовжував працювати з клавіатурою, і обертання невдовзі припинилося, а від загальної проєкції лишився тільки рваний двошаровий клапоть планети: — Ось вам ваша точка відносно поверхні Землі, — сказав чарівник, коли на синій проєкції засвітився червоний індикатор. Зал накрила павутина збудженого шепоту: «Устьє Нілу! Єгипет…»

— У вас складні вхідні дані, панове вчені: частково фіксовані, частково плаваючі. Першим рядком ідуть градуси з довготою. Широта по нулях. Плюс час перетину до мікросекунди. Другим рядком іде прив’язка до точки на поверхні планети. Ви ж не встановлювали супутникові антени, так? — суворо запитав комп’ютерник безпосередньо в директора.

Борис часто замотав головою з боку в бік, і коли ні в кого не лишилося сумнівів, що бегемот антен точно не встановлював, спеціаліст подобрів:

— А тепер подивіться, де має опинитися точка прив’язки з поправкою на прописану затримку в часі, якщо взяти, скажімо, стандартну міжсистемну секунду.

На зеленій проєкції загорілася ще одна червона точка — тепер їх було дві, і комп’ютерник спокійно підсумував: — В океані. Але це не головне. Зрештою, ця прив’язка у вас плаваюча. Але при будь-якій часовій поправці зсувається й час перетину, а він у вас фіксований. Тож ця ваша літера «Т» — це не час. Це — інша «подія».