21.3 Алла Деснянська, помічниця Бориса

Будь Алла на місці Дронової… А вона ніколи, будьте певні, не опиниться на місці вискочки й дилетантки, яка з розумним виглядом ставить дурні запитання! І все ж, будь Алла на її місці, так безцеремонно відсунута Іоною, вона б щонайменше обурилася! А Дронова відреагувала дивно: залишивши в спокої блокнот із формулами, у яких, певно, так нічого й не зрозуміла, вона попрямувала просто до Бориса. Тут Алла трохи відволіклася від того, що відбувалося, бо на її моніторі згас індикатор навушника шефа. Це було недоречно. Комп’ютер саме зачитував Борису вхідні електронні повідомлення з усіх кінців планети — підрозділи управління рапортували за його численними запитами. Треба знову кликати Семена… хоча ні, все вже в нормі. Схоже, Борис сам вимкнув прийом. Хм… Невже ця дамочка, Лариса Леонідівна, і йому примудрилася завадити працювати?

Шум за спиною наростав, і Аллі довелося остаточно перерватися й розвернути стілець у бік скандалу. Ситуація ставала комічною. Іона носився за не‑Федею навколо приладової тумби, активно жестикулюючи. Посол не те щоб тікав, але жваво відступав на безпечну відстань, вислизаючи від театрально заламуваних рук професора. Лаборант Ізя реготав над погонею вголос, а Борис видавав репліки, що підбадьорювали обидві сторони: — У суперечці народжується істина! — Компроміс — це вміння поділити те, що всі хочуть цілком! — У дискусії немає переможених!

— Борю! — кричав Немировський. — Йому життя набридло!

А не‑Федя тільки повизгував, підстрибуючи на ходу: — Я заявляю рішучий протест! Ви саботуєте дипломатичний процес!

— Н-у-д-у-р-е-нь! — басив Іона.

Ліворуч від Алли від шуму прокинувся Войнов. От від кого зараз не було жодної користі — спав би далі! Той і не заперечував. Оцінивши ситуацію як некритичну, він поворушився в кріслі, вмощуючись зручніше, і знову заплющив очі, відмежовуючись від збудженої атмосфери. Шоу обіцяло затягнутися, тож пару актів можна й проспати.

Але шоу не затягнулося, бо переможно пискнув комп’ютер і несподівано видав на-гора якийсь графік у супроводі розрахунків — причому обсяг даних був настільки великий, що колонки символів змінювали на моніторі сторінку за сторінкою й зупинятися не збиралися. Алла такого ніколи не бачила. Та що Алла! Навіть Іона дивився на екран із відкритим ротом, хоча в його випадку це більше скидалося на конфуз. Адже він виявився неправим…

А посол торжествував! І йому аплодували. Причому всі присутні, включно з Аллою. А що? Вона завжди вірила в Федю! У будь-якому його втіленні. О, дух перемоги, ти — прекрасний… Свято! Справжнє свято!

…Яке невдовзі було зіпсоване — невгамовний Немировський зажадав рулонний друк розрахунків. Тобто неодмінно рулонний! А це означало, що Аллі доведеться повернутися до роботи. Організувати, надати, задовольнити…

Де Сеня?!

Слава Богу, комп’ютерний відділ не підвів. Наявна офісна апаратура зазнала необхідних модифікацій, і вже за кілька хвилин Іона крутив туди‑сюди свій папірус, бігаючи між тумбою та лоханню.

— Боря-а-а! — кричав він на ходу, і Алла починала думати, що за час своєї відсутності він остаточно забув — якщо взагалі колись здогадувався — що розмовляти можна й без крику: — Це безумство! Тут синусоїда! Ми втратимо його по дорозі! Це гарантований міжсистемний конфлікт!

— Ну, припустімо… — добре хоч директор, спасибі йому, завжди становив Іоні противагу своєю незворушністю, — …конфлікт нам із тобою в будь-якому разі гарантований. Ти мені одне скажи — це здійсненно?

Загальні питання ніколи не були сильною стороною Іони. Бо зазвичай вони вимагають коротких відповідей: «так» або «ні». Впоратися з таким вибором Немировському за визначенням було непросто. Спершу він змінив колір шкіри, розквітаючи червоним маком, а потім відповів питанням на питання: — А чого ти хочеш досягти? Ні, працювати стрічка буде, але приблизно як факсовий апарат. Влаштовує? Будеш із Радою Ерина чорно-білими зображеннями обмінюватися? Фото їм своє надішлеш? Пані оцінять!