13.1 Сан Санич, фізрук

«Провалитися б від сорому крізь підлогу, або ще кудись подалі. Повітря мало, душить, душить. Ну чого він так на мене дивиться, ніби вивертає навиворіт? Та не знаю я нічого про якісь ферми на Амазонці! А чому не знаю? Як таке взагалі можливо? Терміново потрібен вихід у Мережу…» — і фізрук затравлено зиркнув на стрічку, що бігла по краю піддона Бориса. Користі з неї було небагато. Посли зазвичай не користувалися цим методом обміну інформацією з управлінням. Борис легко інтегрував свою свідомість в еринську Мережу і давно просив доступу до неї, але еринці роками ввічливо відмовляли. Сан Санич чомусь погодився. Борис дивився так проникливо й викликав таку довіру, що в пориві надання «всебічного сприяння землянам» посол особисто сконструював стрічку обміну в кабінеті директора. Ерин, щоправда, відмовився підключати її до Мережі, тож працювала вона автономно, але оскільки при зустрічі Сан Санич завжди добровільно сканувався, Борис мав повний доступ до всієї інформації, якою володів посол:

— Дозвольте, але ж я щойно поділився! Ви знаєте все, що знаю я!

Борис, не відводячи погляду, дивився у здивовані очі фізрука:

— Ви кажете правду.

— Само собою! Я завжди кажу правду. Тобто, у межах своєї земної сутності я, безумовно, виконую певну соціальну роль, але брехати по суті я не вмію, еринцям це не дано. Ви можете просканувати отриману інформацію на терабайти вниз і знайдете, на мій глибокий сором, свідчення того, що у сімдесяті роки минулого земного століття цивілізація Ерина робила спроби вивчення біологічного матеріалу вашої планети шляхом імплантації, подібної до тієї, яку ви згадали… з порушенням місцевих норм гуманності. Але той експеримент провалився і був згорнутий. Я знайомий із ним лише через свою спеціалізацію. Відтоді на Ерині змінилося вісім поколінь чоловічого населення, і за моєї пам’яті питання втручання у внутрішні справи Землі не порушувалося жодного разу. Ми — миролюбна цивілізація, і це не просто слова, це — наше кредо. Чвари ведуть до розколів. А наша сила — в єдності.

Борис, однак, не поспішав погоджуватися:

— Єдність можна тлумачити по‑різному. Попередня спроба втручання цілком могла передбачати поглинання цивілізації Землі з метою об’єднання з еринською. Я дуже добре пам’ятаю, як тоді, у земні сімдесяті, коли управління ще не існувало, ваші співплемінники без зайвої обережності відбирали людський матеріал для вивчення. Земні газети рясніли заголовками про зелених чоловічків, літаючі тарілки та ваші дивні медичні експерименти над людьми. Наскільки я розумію, дослідження такого роду були не просто забаганкою ваших учених. Я тоді наводив довідки по своїх каналах і знав про спробу перекидання до Землі військового флоту Ерина. Тут, очевидно, сталися накладки, і події не отримали розвитку. У будь‑якому разі, відтоді я не чув ані про флот, ані про зелених чоловічків. До вчорашнього дня, коли виявилися ці ферми. Варто також зазначити, що їхні хранителі чинили опір управлінню. Вам доведеться визнати, Олександре Олександровичу, що ви не володієте інформацією.