12.3 Лариса Леонідівна, викладачка креслення

За кілька секунд у руках гостей, немов за помахом чарівної палички, з’явилися тонкі стоси паперів, і Алла знову розчинилася за спинами відвідувачів. Ідеальна помічниця. От би Ларисі Леонідівні таку! Вона, звісно, з повагою ставилася до Ірочки, до її чаїв і ворожіння на кавовій гущі, але потай мріяла про всемогутнього мовчазного джина, тож, дивлячись на Аллу, мимоволі позаздрила Борисові.

Той, ніби навмисне, задоволено кивнув і заговорив наспівно:

— Отже, панове! Сьогодні, п’ятнадцятого вересня, близько одинадцятої години ранку за місцевим часом апаратура управління зафіксувала сплеск енергії невідомого походження з поляризованою подачею та вузькоспрямованим потоком випромінювання. Імпульс досяг граничної потужності на п’ятдесят п’ятій хвилині й тоді ж припинився. Усе це ви знайдете в наданій вам презентації — в абсолютних цифрах і на графіках. Там само схематично вказано набір частот і спектральний діапазон, який нам вдалося зафіксувати на вході сигналу. Вихідну точку визначити не вдалося. Інформація, отримана від вас, теж не є втішною. Гадаю, ми можемо відкинути будь-які сумніви в тому, що землянам найближчим часом знадобиться допомога міжсистемної спільноти. Нашим головним і першочерговим завданням на цей момент вважаю визначення джерела небезпеки та його віддаленості. Ларисо Леонідівно!

Дронова ледь не підстрибнула: вона зовсім розслабилася під звуки незрозумілого, і раптом почула своє ім'я!

— Чи не могли б ви надати нам послугу, Ларисо Леонідівно? Вийти на зв’язок з еолами через наявний у вас канал? Нам добре відома їхня позиція невтручання, але спробувати ми просто зобов’язані.

Їй залишалося тільки кліпати очима. От як воно! Неочікувано. І справа була навіть не в професійному натиску бегемота. Просто до цього часу еоли виходили на зв’язок в односторонньому порядку. Спершу через люстру в учительській, потім через пил у коридорі… Пам’ятається, під час знайомства золотистий незнайомець запрошував її ставити запитання, тільки механізму цього процесу він не пояснив! Можна, звісно, спробувати реконструкцію подій, але з чого почати? Мабуть, зі стелі…

Погляд креслярки мимоволі ковзнув угору в спробі намацати на покритті купола бодай якусь зачіпку. Деяку вібрацію вона відчула, але відтворити те саме відчуття не змогла. Нічого! Треба буде потренуватися — і вона впорається. Саме так вона й сказала Борисові… який тим часом повільно перебирав ногами‑тумбами в повітрі під стелею.

— Ви не могли б повернути у приміщення гравітацію, колего? — відповів Геннадій на німе запитання в її очах. — Тільки, прошу вас, зробіть це обережно, — додав він, пропливаючи повз Аллу й розвертаючи її ногами донизу. Судячи з того, як зосереджено та боролася з нудотою, затискаючи долонями рот, стан невагомості був для неї новинкою. На відміну від решти.

Незручно вийшло, подумала Лариса Леонідівна, єдина, хто стояв на ногах, і постаралася подумки повернути всіх присутніх на їхні місця. Це вдалося їй без особливих зусиль — достатньо було лише розсердитися на власну незграбність. Коли ж оточуючі стримано дякували їй за послугу, вона тільки винувато бурмотіла: «та що там…»

— Яка цікава форма психокінезу! — попри явне збентеження креслярки, очі Бориса палали збудженою зацікавленістю. — І, схоже, на цьому етапі погано контрольована, чи не так?

Не погоджуватися було б нерозумно. Погоджуватися — ще нерозумніше: звідки їй знати? Тому Лариса Леонідівна насупилася й зажадала від власної волі негайного відновлення контролю над організмом. Швидко!

— Ах, Ларисо Леонідівно, — бегемот, ніби навмисне, звучав прихильно, — на нам із вами чекає чимало захопливої роботи, і мені дуже шкода, що доводиться відкладати її на потім. Що ж, спробуємо без еолів, — він струснувся, відмахуючись від якоїсь своєї солодкої мрії, і звернувся до помічниці: — Аллочко, дуже прошу, ознайомте наших гостей зі сценарієм, синтезованим комп’ютером управління.