11.2 Пал Палич, воєнрук

Рекрутер і кандидат дружно закрутили головами. Алла добре знала це крило зоопарку, вона любила його з дитинства. Головним чином тому, що тут ніхто довго не затримувався. У цьому місці відвідувачам пропонувалася пересохла цементна лоханка (басейн із увігнутим дном), колись пофарбована всередині яскраво-синьою олійною фарбою, від якої лишилися тільки облуплені спогади. У центрі, де завжди було не більше метра води, зазвичай дрімав невеликий бегемот. Куди він дівався взимку, Алла не знала, але в теплу пору року його можна було знайти тут незмінно. На табличці було вказано латинську назву (підвид ссавців із ряду парнокопитних) і місце проживання з приміткою «не підтверджено». «Боря» — дописав хтось від руки навскіс. І оскільки цю примітку свого часу не потрудилися стерти, міська молодь виростала в упевненості, що в їхньому зоопарку живе бегемот на ім’я Борис.

Коли Аллу ще звали Аллочкою, під час одного з візитів до зоопарку її мама суворо поцікавилася в доглядача, що проходив повз, чому бідному бегемоту не наллють у басейн більше води. На що той відповів, що такий рівень природний для середовища існування цього підвиду. Мама обурилася: у бегемота тріскалася шкіра, з-під якої виділялася рожевувата рідина, як пояснювали екскурсоводи, для зволоження. То чому ж не можна зволожити бегемота простішим способом?! Тоді співробітник знітився й пробурмотів, що Боря так більше любить. Після чого мама гордо пішла геть зі словами: «Яке неподобство!» і потягла за собою доньку.

Відтоді щоразу, коли Алла шукала самотності, ноги самі приносили її сюди. Вона вмощувалася з книжкою на парапеті басейну, як біля фонтану, зовсім не переймаючись тим, що Боря, по суті, дика й небезпечна тварина, і дуже дивно, що жодного огородження біля лоханки не передбачено.

Коли теперішня рекрутерка Алла Деснянська привела чергового кандидата у свій улюблений куточок зоопарку, інших охочих відвідати потрісканого бегемота під палючим сонцем, як завжди, не було, тому Алла геть не розуміла, хто ж це щойно запропонував їй допомогу!

Так і настав той переломний момент, офіційно й у народі званий Контактом, коли земляни познайомилися з першим інопланетянином, що проживає на планеті Земля. Що стало поштовхом до контакту, так і не з’ясували, але Боря й досі дуже любить Аллу, яка на сьогодні є його єдиним асистентом і довіреною особою. Посада одного з директорів-засновників міжсистемного управління, безумовно, передбачає значно численнішу групу підтримки, але через особливості організму Бориса його цілком влаштовує один помічник, на чому він наполягає й досі. Сперечатися з ним ніхто не сміє, і Алла Деснянська з часом перетворилася на свого роду сірого кардинала зоопаркового двору.

Зітхнувши, воєнрук витяг із кишені стару «Нокію» і, вибравши зі списку потрібний номер, натиснув зелену кнопку:

— Алла Денисівно, турбує Войнов. Дозвольте доповісти: у мене тут представники інопланетних цивілізацій просяться на прийом до Бориса. Зрозумів. Виконую! — і Пал Палич обвів поглядом колег: — Борис запрошує вас до себе, панове, причому терміново. Поки ми тут засідаймо на сходах, він, виявляється, намагається зв’язатися з вами по прямих каналах зв’язку. Поїхали, панове офіційні представники своїх планет, час не чекає!