9.3 Сан Санич, фізрук

— Не свердліть мене поглядом, землянине! Байдужість людства до власної історії — не моя провина. І зовсім не обов’язково катувати «пришельця», щоб дізнатися історію рідної планети. Ви що ж там, у своєму управлінні, думаєте, що самі по собі сформувалися як вид? І Веди ніхто не читав? Живуть же люди без турбот! Китайські мавпочки, їй-богу! «Не бачу, не чую, мовчу». Продовжуйте в тому ж дусі й перестаньте на мене витріщатися. Ах, ви налаштовані рішуче?! — Фізрук не витримав і скорчив гримасу. Дражнитися було некрасиво, але вже надто виразно полковник пантомімою зображав особисту відповідальність. — Що ж, давайте поговоримо, поки Геннадій чаклує над приладами, а Лариса Леонідівна вправляється у фокусах.

Лариса Леонідівна й справді вправлялася. Розібравшись із дверима кабінету, вона міряла кроками коридор і щось прикидала на око. Схоже, обдумувала, як убезпечити приміщення від небажаних відвідувачів. Непогана ідея.

Фізрук розвернувся до неї спиною й вмостився на сходинках, запрошуючи воєнрука сідати поруч: — От ви, Пал Палич, дарма від мене чудес чекаєте. Якщо вам хочеться знати, на кого були схожі люди попередньої земної цивілізації, то подивіться на себе в дзеркало. А якщо вам заманеться зрозуміти їхній уклад життя, то найкраще розпитати Геннадія, коли він звільниться. Веринці зараз проходять схожий виток розвитку: творення реальності точковими частотними впливами, як називаємо це ми. А вам, можливо, буде зрозуміліше, якщо я назву це чарівництвом. Попередня цивілізація Землі розвивалася саме так і досить близько підібралася до вищих рівнів, до тих самих еолів, до яких веде коридор. Я не можу говорити про причини, але в якийсь момент напрямок земного розвитку повністю змінився. Вважається, що мало місце фізичне знищення носіїв знань, і новий виток цивілізації почався з базового біологічного рівня — з мінімальним використанням головного мозку та численними рецепторними відключеннями. Справжня біда.

Останнє цілком можна було віднести й на рахунок реакції воєнрука. Мабуть, варто було подавати інформацію простіше — он як заскляніли його очі! З землянами ніколи не вгадаєш, а цей ще один із найкращих, управлінський. Нічого, нехай слухає, сам напросився.

— Вам тоді намагалися допомогти всі розвинені цивілізації, включно з вищими. З миру по нитці, як то кажуть. Ваші релігії й культи — це звідти, невдало зрозумілі підказки еолів… А що робити? Снам ви не вірите, видіння вважаєте надприродними, — тут суворе обличчя фізрука трохи просвітліло, як завжди, коли він згадував дім. — Треба сказати, що допомога Ерина, маючи під собою науково-технічне підґрунтя, сприймалася землянами простіше. Але й тут не обійшлося без проблем. От ви, знайомі з принципом відносної первинності? Що було раніше: курка чи яйце? Самі поміркуйте, чи може похідна складної функції допомогти розібратися в інтегралі тому, хто не знає про існування інтеграла? Або не хоче нічого змінювати?

Схоже, відповіді чекати не доводилося, і в інтонацію Сана Санича знову прослизнула безнадія. Нічого не вдієш, він утомився від Землі.

— Усюди перепони, скрізь затримки… У дев’ятнадцятому столітті в інформаційне поле Ерина вдало навідувався ваш Тесла, входив глибоко, навчався. І що? І знову по гальмах! Темні, скажу я вам, часи ви переживаєте.

Фізрук замовк і ковзнув поглядом по Палу Паличу — «оживати» той не поспішав. Нічого, нехай думає. У тиші. Звісно, тиша була відносною. За спиною усе ще пищали прилади Геннадія, а от кроків Лариси Леонідівни не було чути. Невже вгамувалася?

Сан Санич обернувся — і одразу зрозумів, що слухачів у нього було двоє. Причому Лариса Леонідівна реагувала на почуте в такому ж «скляному» стилі.