7. Сан Санич, фізрук

— Це ж контакт! Я чув голос еола!

Фізрукові було зле — настільки, наскільки може бути зле еринцю, підселеному в людське тіло. Він мав бути там! Негайно! І точно не в кабінеті креслення, а в зоні дії передавача думок колективного розуму Ерина. Його світ повинен почути запис голосу вищої істоти негайно. Чи, може, спершу оцінити масштаби лиха?

Поки його свідомість розв’язувала ребус пріоритетів, ноги впевнено несли тіло вниз сходами й винесли у внутрішній двір інституту. Жодними зовнішніми ознаками темпоральний вибух себе не видавав — чіпкий погляд фізрука обнишпорив стару фарбу на віконних рамах лівого крила нового корпусу й не знайшов у ній жодних змін. Тоді ноги самі розвернули його в бік спортзалу й пронесли крізь густіючу юрбу студентів просто у рідні пенати: через поспіхом відчинені двері підсобки — до кутової стійки для вимірювання зросту.

Ще на його наближенні стійка увімкнула режим вібрації, і в інформаційну мережу Ерина фізрук увірвався одним стрибком. Передача тривала лічені секунди. Він дізнався про чергову спробу зближення зі стовбуром, як завжди невдалу; витягнув із колодязя кілька свіжих результатів цікавих йому генетичних досліджень; передав ментограми подій останніх двох годин і отримав пакет чітких інструкцій щодо ситуації, що склалася.

Інструкції були зрозумілі йому як еринцю, але абсолютно нераціональні для еринця-людини. І так завжди! Розум його цивілізації не вмів робити знижок на обставини, недоступні його усвідомленню. З тієї ж причини половина звітів фізрука не доходила до загальнодоступної Інформаційної Мережі. Отака цензура без цензури: що є незрозумілим — те видаляється з потоку, як помилка, як збій у програмі. Ех… треба знайти Геннадія, у нього апаратура точніша, розібратися б, що коїться в цьому клятому кабінеті креслення!

У прокляття він, ясна річ, не вірив, але у мові, що дісталася йому разом із тілом, міцне слівце мало вагу. Якось само собою і він, і всі інші підселені «біс-його-знали» й «господи-ісусили» з приводу й без. От і зараз фізрук мчав назад у двір, бурмочучи: — Цур мені, цур!

— Нечистої сили тут немає, — схопив його під лікоть на виході Геннадій. — А от Дронова… — його вказівний палець злетів угору, спрямований на дивно замислену креслярку неподалік, — …бачить тонкі тіла! Так-так! Вона щойно розглядала мій хвіст!

Фізрук пошукав поглядом навколо Геннадія й навіть зазирнув йому за спину: — Хвіст? І як він їй?

— Фізрук, зберіться!

— Та мало куди вона дивилася, Геннадію! З чого ви взяли, що на ваш хвіст?

— Здогадався! Не кривіть пику й не питайте як, — відгородившись долонею, електротехнік випередив наступне питання. — По виразу задоволення на її обличчі, чорт забирай, якщо вам так зрозуміліше! Ви розумієте, що це означає? Ах, ні?! Це означає, що при підселенні в людське тіло наша свідомість зберігає первісну форму. Як незручно… Тонкі тіла теоретично здатні бачити всі земляни. А до чого це може призвести — ви, сподіваюся, розумієте! Особисто вам хвилюватися нічого — ваше тіло порівняно з людським мініатюрне. Та й співвітчизників ваших, даруйте, одноплемінників на Землі немає. А що робити всім нам, істотам з іншою конфігурацією тіл? Ви розумієте, що транзитний туризм доведеться прикрити? Усіх землян не проконтролюєш! Міжсистемне управління — це вам не голлівудське агентство Людей у Чорному! У кого на цій планеті узгоджене перебування? У вас, у мене і самі-знаєте-у-кого. Нас перших спитають, якщо справа дійде, чому планета Земля використовується як перевалочний пункт. Через зручне розташування в центрі всесвіту? Чи через недорозвиненість домінуючого виду, від якого зовсім не важко приховати ці переміщення? Ну звісно! — випередив він спробу фізрука відмахнутися. — Вас, окрім коридору до еолів, нічого не хвилює! Так от, розкрию вам секрет — якщо Землю «закриють», то не бачити вам цього коридору, як власних вух!

Закріпивши останні слова фірмовим зверхнім шипінням, Геннадій відпустив руку еринця, розвернувся на підборах і швидким кроком перетнув двір у напрямку центрального входу нового корпусу. А Сан Санич поринув у стан глибокої розгубленості. Плану дій не було. З Ларисою Леонідівною намітилася проблема. Міжсистемне управління, звісно, не дасть дозволу на радикальні заходи. Найімовірніше, вони спробують вербування. Фізрук зітхнув. Старі добрі часи, коли він точно знав, чого чекати від дійсності, здалися йому втраченими назавжди. Тепер від нього нічого не залежало. Жодна, навіть найрозвиненіша техногенна цивілізація не може протиставити нічого силі еолів, які ставляться до будь-якої техніки з презирством. Що й зрозуміло: їх вимір для нас закритий, і вся наша матерія проходить крізь нього, як крізь проєкцію. Ми навіть зонд не змогли запустити в цей коридор, а він? Взяв і зафіксувався на креслярці! Ну що ти будеш робити? Доведеться їхати в зоопарк.