Глава 31

Кіра

*30 днів потому

-Ви готові?- запитує носячись по кімнаті Віола. На її волоссі закрученні м’які бігуді. Сьогодні новий рік, який ми зустрінемо всі разом вперше. Це буде перший новий рік, який ми з Глібом проведемо разом, і він має бути дуже особливий. Після нашого першого побачення ми не розлучалися майже ні на мить. Ми недавно склали всі потрібні екзамени, і тому у нас було багато вільного часу, щоб провести його разом. Бо після нового року у нас будуть канікули, на які я хочу поїхати додому.

-Кіра-а-а-а!- простягнула моє ім’я Віола. Я струсила голову та повернула її до неї. Вона почала клацати своїми пальцями в мене перед очима.- Де ти літаєш?

-Та так, просто задумалася,- відсахнулася я та обернулася назад до дзеркала.- Ти щось запитувала?

-Так, запитувала!- вона повернулася на п'яточках та взяла з ліжка дві сукні. Одна була чорною та з дуже красивим вирізом на спині та нозі. Інша була молочного кольору, яка мала захопливий виріз на грудях. Загалом ці дві сукні були неймовірними, і я розумію її, бо сама б вибирала надто довго.- Яка краще?! Бо я вже замучилася вибирати.

-Ну-у-у-у-у…- простягнула я оглядаючи дві сукні.- Я не знаю!

-Та капець! І що мені робити?- приречено простогнала сестра.- Мені обидві сукні подобаються, але я не знаю яка мені краще підходить, і в якій я буду неперевершена.

-Хочеш когось зацікавити?- не очікувано запитала Мая. Вона поправляє свою синю атласну сукню та бере свою темно сині лодочки на каблуку з бантом взаді. Її образ дуже красивий! Від неї прямо очей не можливо відвести.

-Що за марення?- розгублено обурюються дівчина. Вона кладе акуратно свої сукні та поправляє зачіску.- Нікого я не хочу зацікавити!

-Ну-ну, і навіть Дем’яна?- знову запитує підіймаючись. Подруга хитро посміхається та проходить біля сестри. Дівчина спершу розгубилася, потім напружилася, і нарешті роздратування з’явилося на її обличчі.

-Причому тут цей козел?- запитує обертаючись спиною до нас. Дівчина бере коробку зі своїми туфлями та нервово її відкриває. Вона, що соромиться?

-Про що ви взагалі говорите?- запитую не розуміючи. Майя усміхається на всі свої 32 зуби, а Ві навпаки занурює голову.

-Я можу розказати?- запитує Ем в сестри. Та нервово починає крутитися в різні сторони, і коли нарешті заспокоюється приречено сідає на ліжко та махає рукою на знак згоди.

-Що розказати?- запитую не зовсім розуміючи. Але я зрозуміла одне, це те що вони щось приховують від мене.- Ну!

-Баранки гну! Ці двоє цілувалися! Ти можеш собі це уявити?- викрикує. Я насуплююся, бо схоже розумію про кого йде мова.

-Ти з Дем’яном?- шепочу сестрі. Вона приречено опускає голову та легенько киває. Мої очі розширюються від здивування і я декілька хвилин сиджу в ступорі.

-Так, я з Балановським!- викрикнула сестра. Вона поправила свою зачіску та весь час дивилася на мене, наче хотіла оцінити мою реакцію.- Чого ти мовчиш, Кір? Скажи вже нарешті хоч щось!

-А що я можу сказати? Якщо він тобі подобається, і ти йому, то любові вам та злагоди,- відповіла злегка посміхнувшись. Сестра напружилася наче шукала якогось підступу, але його на справді не було.- Справді, це не моя справа, а ваша. Мені ось, наприклад не приємно було б, якби в наші з Глібом стосунки лізли сторонні. Це твоє особисте життя і ти можеш робити все, що забажає твоє серце. Для мене головне, щоб ти була щасливою!

-Ти справді не гніваєшся?- запитує підіймаючись, сестра сідає поряд біля мене, на сусіднє крісло. Її питання мене здивувало, бо мені здавалося, що я не маю серйозний погляд.

-За що, Ві?- запитую здивовано. Вона підсувається ближче та обіймає.- Я завжди на твоїй стороні, і бажаю тобі великого щастя з Дем’яном. Навіть якщо в мене є декілька запитань, я притримаю їх при собі, бо я не маю права засуджувати вас. У вас до речі якесь божевільне кохання, і постійні емоційні каруселі. То любите одне одного то ні, я сподіваюся ви вирішили нарешті, що між вами, бо я не хочу витягувати тебе з депресії!

-Все буде гаразд, я тобі це обіцяю!- сестра чмокнула мене в щоку та полетіла в ванну. Я дуже сподіваюся, що ця її обіцянка справді дотрималася. Не хочу потім бачити, як страждає мені близька людина.

       Години летіли дуже швидко, я навіть не встигла добре поправити свою зачіску, як до нас в кімнату зайшли хлопці. Всі вони були чудовими в цих елегантних чорних костюмах, але самий найкрасивіший був Гліб. Я просто очей не могла відвести від нього так само як і він. Його погляд був настільки інтимним, що я аж зашарілася.

-Дівчата, ви просто неймовірні! Від вас погляду не можливо відвести!- прокоментував Даня. Він підійшов ближче до Діни, і прошепотів їй щось на вухо, що змусило її подавитися водою. Я не помітила, як Балановський опинився біля Віоли, але я помітила її щасливий вигляд, і його закоханий погляд.

-Колючко, ти дивишся на всіх крім мене! Це змушує мене хвилюватися,- прошепотів хлопець мені на вухо та обіймає. Його гарячий подих обпікав мені шию, і особливо те місце де він любить мене цілувати.

-Я просто тільки сьогодні дізналася, що Віола та твій друг знову разом. Ти знав про це?- запитую обіймаючи його у відповідь. Хлопець притискає мене ще ближче до себе та цілує в маківку.