Глава 23

Гліб

      Коли я побачив Кіру в цій неймовірній сукні ледь дар мови не втратив. Атласна сукня, яка так ідеально вписувалася до мого костюма, напевно збоку це виглядало так наче ми домовлялися. А ще в колючки був нанесений макіяж. Ця бордова помада зводила мене з розуму. Ми довго не могли відірвати один від одного погляду. Поки вона дивилася на мене оцінювальним поглядом, я також в боргу не залишився. Мій погляд опустився з лиця до її ідеально шиї на якій я просто таки хочу залишити свій слід. За цих два тижні я замкнув свої почуття в середині себе, але кожного разу було важко стримуватися. Далі мій погляд ковзнув на її плечі, вилиці, руку... Потім на її ноги... Дідько! Ця дівчина ідеальна! Як би це не звучало по дурному, але так вона вся просто ідеальна! Її лице, волосся, шия, плечі, руки, талія, стегна, ноги... Від цього всього в мене просто голова йде обертом. 

       Потім ми все ж прийшли до тями, і спустилися на низ. Там вже були Дем'ян, Діна та Даня. Вчора коли цей хлопчина наважився на такий крок, я думав, що він до сьогодні не доживе. Що б там не говорив Дем про свою сестру, але він порве кожного за неї. Хлопець вчора ледь не вибухнув, весь вечір ходив з таким виразом обличчя, наче з'їв 10 свіжих лимонів одразу, а він їх капець як не любить, навіть більше скажу, терпіти не може. Але найбільше мене здивував той факт, що про це не знає Кіра, а якщо не знає вона, значить не знає ніхто з дівчат. Дивно, бо за цих два тижні вони добряче здружилися. Пізніше коли на низ спустилися дівчата я вирішив, що саме зараз найкращий період для того, щоб познайомити Кіру з Мією. Я довго думав над цим, але все ж вирішив познайомити їх. Поки ми йшли я старався йти якнайповільніше. Відчуваю, що Кіра довго не витримає на цих туфлях, але мушу визнати вони до біса їй личать. Коли ми дійшли до групки дітей я покликав своє янголятко. На лиці колючки відбилося замішання, а вже згодом здивування. Вона напевно зрозуміла, що це моя наймолодша сестра. Поки моя фіктивна дівчина стояла в ступорі сестра час не втрачала, одразу перейшла до допиту. Шкода, що я не зміг познайомити їх ближче, бо нас перервав крик Діни. 

      Ми одразу перевели свої здивовані погляди на дівчину. З далека можна навіть зрозуміти, що вона плаче та відштовхує від себе Данила. Що в біса сталося?

-Що там відбувається?- запитує тихо Кіра. Вона повертає свою голову в мій бік й на її обличчі можна прочитати замішання. Не тільки я один не розумію, що тут відбувається. Я опускаю Мію на землю та хочу підійнятися.

-Що відбувається? Чому Діна кричить?- запитує ангелятко. Її вказівний пальчик запханий в маленький ротик, вона завжди так робить коли хвилюється. 

-Янголятко, в Діни сьогодні показ, можливо вона просто так хвилюється,- опускається біля нас Кіра, чим сильно дивує мене. Вона поправляє сукню Мії та гладить її по голівоньці.- Вона потребує зараз нашої підтримки, тому ми з твоїм братом повинні піти, але я обіцяю, що ми з тобою ще побачимося та більше поспілкуємося. Гаразд, красуне?

-Гаразд,- тихо з посмішкою відповідає сестра. Зараз я як ніколи зачарований Кірою, я не знав, що вона так ладнає з дітьми. Колючка цілує Мію в її миленьку щічку та підіймається, і очікувано дивиться на мене.

-Біжи, я зараз прийду,- кажу, майже шепочу. Вона киває та швидкою ходьбою йде. Я дивлюся їй в слід та не можу зрозуміти, що ж мене в ній так зачепило? Її нестерпний та водночас гордовитий характер? Чи може її краса? Хоча думаю тут все якось пов'язано. 

-А вона красива та хороша,- шепоче Мія дивлячись на мене великими очима. Я повертаю голову до неї та легенько посміхаюся. 

-Вона сподобалася тобі?- запитую, бо щонайбільше мене цікавила думка Мії, і те як вона віднесеться до цього. 

-Чесно?- запитує ховаючи свою голівоньку в вигині моєї шиї. Я гладжу її спинку та легенько притискаю до себе.

-Так.

-Дуже,- каже якимось дивним голосом. Щось сталося? Це засмучений голос? 

-А чому тоді в тебе такий дивний голосочок, моє ангелятко?- запитую тулячись до неї. Найбільше я вдячний батькам за мою маленьку принцеску. Коли я дізнався, що в мене буде ще одна сестра, я не дуже зрадів, і дурний. Але згодом я навіть ходив з мамою та Маєю в дитячі магазини одягу. Потім допоміг прикрасити дитячу та склав ліжечко разом з татом. 

-Я боюся, що ти полюбиш її більше ніж нас, і не будеш приділяти мені більше увагу,- каже зі сльозами на очах. Боже, як вона тільки могла про таке подумати? 

-Моя принцеска, ну ти чого?- беру її маленьке обличчя в руки та цілую в обидві щічки.- Запам'ятай, ніхто ніколи не замінить мені тебе. Я буду любити тебе понад усе, і завжди буду приділяти тобі увагу. Чуєш мене? Ти моя принцеска, мій ангелочок, я люблю тебе більше ніж своє життя.

-Я також люблю тебе, Глібе,- вона цілує мене в щічку та відсторонюється з посмішкою.- Біжи, Кіра чекає тебе. І передай їй, що вона дуже красива.

-Гаразд, принцеско,- кажу підіймаючись. Я цілую її в голівоньку та йду. 

     Моє черстве серце наче ожило та почало битися, від усвідомлення того, що Кіра дуже сподобалася Мії. Сподіваюся, що колючці мій янгол також сподобався. Взагалі я не знайомив ніколи своїх дівчат з Мією, але чомусь дуже хотів познайомити Кіру з нею. Вони якісь мали чари на мене, і обидві майже заполонили мої думки.

-Що сталося?- запитую одразу, як тільки підходжу ближче.

-Хтось зіпсував сукні Діни, і моделі відмовляються в них виходити,- серйозно та розлючено пояснює Дем'ян я тим часом оглядаюся, в пошуках Кіри. Як вона могла зникнути за кілька хвилин?- Якщо ти шукаєш Кіру, то вона пішла разом з Віолою дивитися на сукні та розбиратися з тими дівчатами.

-Зрозумів. Сукні сильно постраждали?- запитую Діну, яка почала ще гірше плакати. Даня подивився на мене вбивчим поглядом, і я трішки був шокований. Як вони за три тижні змогли, так зблизитися?

        Поки Агеєнко весь час заспокоював Діну, ми з Дем'яном перекидалися кількома на рахунок цієї ситуації. Цей показ дуже важливий для Діни, бо вона нарешті хотіла довести матері, що на щось здатна. І я це розумію, бо сам хочу нарешті довести батькам, що можу розв'язати свої проблеми сам, без їхньої допомоги та опіки. Інколи батька душать своєю опікою, навіть в ті моменти коли це не потрібно. Хоча їх також можна зрозуміти, вони переживають за своїх дітей.