Глава 19

       Я прокинулася вже одна, Гліба не було і його частина на ліжку була холодна. Це означало, що він давно вже прокинувся. Можливу на пробіжку? Дідько! Потрібно відновити свої пробіжки з завтрашнього дня! Потираю свої очі та підіймаюся в сидяче положення. Напевно хвилин п'ять приходжу до тями, і підіймаюся з ліжка. Беру перше, що потрапило під руку та направляюся в ванну. По дорозі туди бачу Віолу яка також вийшла сонною. Я навіть не знаю, яка зараз годинна. 

-Добрий ранок,- кажу поправляючи своє волосся. Ві виглядає дуже виснажливою наче цілу ніч не спала. 

-Добрий чи не добрий, я не знаю,- каже позіхаючи. Насуплююся від її слів. Вона не виспалася?

-Не добре спала?- запитую підходячи до дверей ванної кімнати. Дівчина поправляє своє волосся та потирає перенісся. Вона хитає головою в знак заперечення.

-Якби ж то, я взагалі не замкнула сьогодні вночі очей,- заявляє. В неї що безсоння почалася? В дитинстві в неї колись таке було, але я думала, що вона вже переросла таке.

-Знову безсоння почалася?- запитую припускаючи. Сестра знову хитає головою здивовано дивлячись.

-Ти нічого не чула?- запитує, від чого я стаю більш серйозною. Що я не чула? 

-Що не чула?- перепитую. Я справді спала цілу ніч, і нічого не чула. 

-Цілу ніч такий дощ падав, що я думаю, що біди він точно натворив в саду. Громи били й блискавка за блискавкою весь час миготіла. Страшно було навіть,- відповідає. Я здивувалася, бо справді нічого не чула. Всю ніч я спала в обіймах Гліб, і мені було дуже спокійно. Я давно вже так не висипалася як ці дві ночі в його обіймах. Дідько! Мені здається я закохалася в цього нахабу...

-Я нічого не чула,- кажу нарешті. Думки про Гліба заполонили мій мозок. І тут я згадую, що збиралася розпитати в Віоли про її повернення.- Ві, а ми можемо трішки пізніше поговорити? Дуже хочу з тобою поговорити, я так скучила. 

-Звичайно, кралю, бо я також скучила за тобою,- каже заходячи у свою ванну кімнату. Стою на місці посміхнувшись й заходжу у свою ванну. 

           Роблю водні процедури, які зазвичай роблю кожного ранку. Сьогодні вирішила трішки вдягнутися по спортивному, тому чорні спортивні штати та білу футболку з одним відкритим плечем, ідеально поєднувалися з моєю зачіскою. Французька коса, яку я давно вже не заплітала сьогодні вийшла дуже гарною. Підводжу вії тушу та наношу свою улюблену бордовою помадою. Я давно не наносила щось для макіяжу, але відчуваю, що потрібно це робити хоч інколи. Ще раз дивлюся на себе у дзеркало й посміхаюся. Виходжу та прямую на низ. Коли заходжу на кухню бачу Гліба, бабуся та Дем'яна які про щось говорять. Ба усміхається та киває, а потім помічає мене. 

-Добрий ранок,- вітаюся й сідаю біля Гліба. Його погляд проходить по моєму тілі і я могла б сказати, що йому подобається, але він швидко відводить погляд. Це мене дуже насторожує, бо за весь час нашого знайомства хлопець довго блукав своїми очима по моєму тілі, але сьогодні ні. Відкидаю всі не потрібні думки та беру чашку кави, і дієтичне печення, яке їсть тільки я і Ві.

            Майже через хвилин 10 до нас приєдналася Віола, вона сьогодні розпустила волосся та також в спортивному. Велосипедки та біле коротке худі з капюшоном. Сестра вітається та сідає біля мене. Весь сніданок ми обговорювали то стан дідуся, то наше навчання, але коли я починала говорити Алчевський переставав це робити. Що в біса відбувається? Все ж ніби гаразд було...

              Після сніданку Гліб пішов до кімнати надто серйозним. Я мала з ним поговорити, але вже після того, як допоможу бабусі з посудом. Віола як завжди після цього пішла в оранжерею, де точно буде розмовляти з квітами, і ділитися своїми хвилюваннями. А я коли закінчила одразу попросила вибачення в бабусі, але мені зараз терміново потрібно поговорити з Глібом. Майже біжу по сходах, і коли заходжу в кімнату бачу нахабу. Він сидить на ліжку злегка нахилившись вперед та поставив свої руки собі на ноги. Його погляд який був прикутий до моїх фото повернувся до мене. Я зосереджуюся, бо хочу зрозуміти, що це було за сніданком.

-Гліб...- хочу сказати далі, але хлопець підіймає ліву руку в знак тиші. Він підіймається зі свого місця та прямує до мене. В його очах більше немає тих іскорок, або бажання яке я ще вчора бачила. Погляд хлопця пустий та серйозний. Це навіть мене трішки лякає... Але я не показую цього, а навпаки також вимикаю свої емоції та включаю серйозність. 

-Значить так, Кіро,- починає. Ніякої колючки... Дідько! Я не думала, що буду сумувати за цим ідіотським прізвиськом.- Ми порушили двоє порушили наші умови, і я не збираюся далі цього робити. Ці вихідні були цікавими, але вони ще більше мені довели, що всім жінкам потрібні лише мої гроші. Я бачив, що ти грала в хорошу та чуйну дівчинку, але все це лише лицемірство, яке я ненавиджу.

-Що ти верзеш, придурку?- кричу. Невже він справді міг подумати, що я лицемірна? Невже він справді міг подумати, що я б розповідала йому свою історію заради його грошей? Я б ніколи! Ні за які гроші! Дідько! Я просто відчувала, що готова розповісти йому, довіритися, а він...

-Спокійно, нас почують!- шипить. Що сталося з тим Глібом, який вчора притискав мене до себе? Що сталося з тим Глібом, який заспокоював мене?- Ще раз говорю, коли ми сьогодні виїдемо й приїдемо, ось це все припиниться. Ми будемо діяти тільки нашому договору. Я не збираюся більше бачити ось цього твого лицемірства!

-Лицемірства?- замахуюся та б'ю його по обличчі. Звук удару проходить по кімнаті, і голова хлопцями відхиляється.- Це ти брехливий, підлий, черствий лицемір! Я перед тобою прикидалася? Часом не ти мене заспокоював мене, не ти запропонував мені гроші? Не ти обіймав мене ці дві ночі? Ти підлий брехун та лицемір, Алчевський! Не я! Більше ніколи в житті не торкайся мене! Я поверну тобі ці довбані гроші, і ти можеш ними подавитися! Тільки ти почав мені подобатися, і тільки я думала, що ти нормальний, як ти все зіпсував! Я ненавиджу тебе, Гліб Алчевський! Будь ти проклятий, за те що звинувачував мене в тому, що я не робила!- випльовую. Щось в очах цього ідіота пробігає, але швидко зникає.