Глава 14

Гліб 

       Зранку коли до мене підійшла Дженніфер, чим здивувала мене. Вона ніколи так рано не просиналася, навпаки любила лежати до обіду у ліжку. Дівчина почала нести якусь дурницю, що вона наче досі кохає мене. Маячня! Я хотів відійти від неї, але саме в той час спустилася Кіра. Чорт! В її очах стояв розчарований погляд, який був наче удар під дих. Я не хотів її розчаровувати, але зробив це напевно. А коли колючка порушила мою умову, мені наче дах знесло. Ненавиджу ревність! Вона ніколи не приводить до добра! 

        Але якщо чесно я порушив перший, її єдину умову. Ця дівчина просто таки розізлила мене! Гнів затуманив все, і я весь день пробував ігнорувати Кіру. Стерпів навіть той момент, коли вона так воркувала з Єгором. Хоча вони навіть схожі, як інь та янь. Він блондин з голубими очима, вона брюнетка з карими очима, які нагадують мені зернятка кави. Пізніше мені все-таки довелося сказати коли ми виїжджаємо. Через години 2 я побачив колючку та Віолу. Вони такі різні, але такі близькі! Видно, що вони хвилюються одна за одну увесь час. І на мою думку, щоб не трапилося вони завжди будуть горою одна за одну! 

          А коли я поцілував легенько колючку, то не одразу зрозумів, що творю. Але ще більше здивувався тоді, коли дівчина не відсторонилася, а навпаки притягнула до себе. Коли я проник в її рот то ледь не застогнав в голос, а коли вона потягнула мене за волосся то не втримався. Моя хвилинна слабкість викликала в неї посмішку. Зараз вона сидить в мої машини, біля мене й п'є чортове мохіто! Те як її пухкі губи потягують напій через трубочку, заворожує. Дідько! Коли я перестану на неї дивитися? Вона, що відьма? Якщо ні, то якого чорта мене так тягне до неї? Потім коли дівчина вже не може допити своє мохіто, не знає куди його подіти, розглядається навколо.

-Давай сюди,- кажу та простягаю руку не зводячи погляду з дороги. Кіра без вагань простягає свій напій, і я роздумую над тим, щоб допити його. Відчуваю на собі зосереджений погляд Дем'яна та колючки. Наближаю напій ближче до лиця та потягую через трубочку, з якої пила недавно дівчина. Відчуваю на собі здивований погляд друга й розумію чому. Я ніколи допивав після когось, від цього мене прямо тушнило. 

-Ммм, смачний,- кажу обернувшись на секунду до Кіри, яка досі уважно дивиться на мене. Вона не зрозумінням дивиться на мене і я підморгую їй та облизую губи. Очі дівчини слідкують за моїм язиком, і я усміхаюся. Мені подобається, як вона реагую на мене.

-Слухайте ніхто не хоче желейних черв'ячків?- запитує Віола. Дивлюся в дзеркало заднього вигляду.- Бо відчуваю, що якщо відкрию ще їх, то лопну,- починає сміятися і її сміх підхоплює колючка. Коли вона сміється в мене наче все в середині перевертається. Її сміх, її усмішка, її очі, до біса в ній все ідеально! І тут я згадую, що обіцяв дати аванс, але точніше просто сказав. Коли Кіра тоді йшла до університету, вона була доволі близько, щоб я міг прочитати повідомлення як я зрозумів від її бабусі. 

-Ві, ти справжня солодушка!- каже колючка обернувшись корпусом до неї. 

-Звичайно! Я просто не можу житти без солодкого!- відповідає з посмішкою.- Ну так хтось буде?

-Я ні, мені вистачило мохіто!- Кіра заперечливо помахала руками та повернулася.

-Гліб?- запитує привернувши мою увагу. Я ще досі не допив мохіто, тому відмолюся.

-Я також не буду. Краще дай Дем'яну, він також любить солодке,- друг щось уважно переглядає у своєму планшеті. Він одягнений в чорну футболку та такого самого кольору шорти. Хлопець не звертає уваги на мої слова та й взагалі наче не чує нас.- Дем'ян!

-Що?- нарешті підводить свій погляд та запитально дивиться. 

-На,- Віола дає йому свої черв'ячки. Хлопець спочатку не розуміє, а потім просто киває заховавши їх у свій рюкзак.- Слухайте, а давайте пограємо в запитання?

-Як це?- запитує Дем'ян. Він дивиться на мене і я знизую плечима, також вперше чую про таку гру. Переводжу погляд на Кіру та запитально дивлюся. 

-Ми в дитинстві придумали цю гру, коли їхали в усякі подорожі. В більшості в це грали тільки ми з сестрою, Даня був не схильний до цього,- починає пояснювати дівчина.- Правила гри такі, кожен дає по запитанню будь-якому присутньому, і він має чесно відповісти. Якщо хтось не захоче відповідати, буде винен бажання тому хто поставити питання. Зрозуміло?

-Так.

-Так,- відповідаємо з Дем'яном одночасно.- Хто розпочне?

-Давайте я,- каже Віола та ближче підсувається.- Запитання Глібу. Що тебе зацікавило в моїй сестрі?- я аж закашлявся від такого запитання. Кіра легенько постукала по моїй спині і я вдячно кивнув. 

-Неочікувано, але гаразд. Що мене зацікавило в ній?- перепитую ще раз. 

-Так. Що тебе в ній зацікавило?- повторює своє запитання дівчина. Я не роздумуючи відповідаю.

-Хм, багато чого. Її запальний та водночас стриманий характер, який мене дуже зацікавив. А ще її зовнішність,- зараз я сказав чисту правду та не збрехав. Саме це мене зацікавило в ній вперше, як тільки побачив. 

-Зовнішність?- перепитує дівчина.- Хоча логічно, зараз хлопців цікавить лише дві речі в жінках, це зовнішність дівчини та краса. Правда?- випалила Віола. Моя відповідь її розізлила? Кіра поряд зі мною напружується від слів сестри.

-Лисичко, зовнішність та краса це всього лише фантик, а цукерки під ним бувають різні,- каже Дем. А й справді, цю цитату я вже десь навіть чув. Чи то бачив. 

-Гаразд, моя черга,- каже через дві хвилини колючка. Вона обертається корпусом до друга та задумано дивиться.- Що ж такого запитати? Хоча, я придумала. Тобі подобається моя сестра?- від її запитання не тільки я завмер. 

-Що?- здивовано перепитує друг. Дивлюся в дзеркало заднього вигляду та напружуюся. Хлопець розгублено дивиться на Кіру, а Віола навіть зацікавлено споглядає. Виходить колючка нічого не знає? Не знає, що трапилося в Лондоні? 

-Тобі подобається моя сестра?- запитує виділяючи кожне слово.