Глава 4

Кіра

   Я просинаюся 6 ранку, мій режим ніколи не збивався де б я не була. 

   Волосся як завжди: розпатлане, лізе в очі, в рота, повсюди. З просоння не дуже бачу, що в нашій кімнаті ще одна дівчина. Коли дивлюсь на неї можу сказати не багато: років може 15, навіть напевно 16. Дівчина худа, я навіть скажу більше в неї просто прекрасна фігура! Її волосся досягає аж до сідниці, ні нижче. Вона шатенка якщо не помиляюсь, її волосся якесь трошки не зрозуміле. Вона точно не брюнетка, бо в брюнеток темно коричневий колір, а в неї коричневий, але не темний, а навіть навпаки світлий з темним змішане. Дівчина обертається до мене та дуже мило посміхається. 

     Я напевно зараз точно виглядаю не дуже. Пробую посміхнутися й встаю з ліжка. 

-Привіт, мене звати Мая,- простягає руку дівчина. Підходжу до неї та потискаю їй руку, якось не звично, я завжди мала свою кімнату, і в мене був вільний простір. Приглядаючися до неї, можна помітити веснянки, які так їй личать.

-Привіт,- запинаюся. Мені не дуже зручно, не люблю багато народу. А ще чому вона так рано встала? В нас пари мають розпочатися о 8 годині. Чи ні?- А можна питання?- запитую коли йду до ванної кімнати. Заходжу і бачу Діну, яка чистить зуби. Скромно посміхаюсь їй, і бачу це в відповідь.

-Задавай,- каже тихо Мая, з другої кімнати.

-Це напевно запитання для вас обох,- кажу і бачу, що Діна і Мая подивилися на мене очікувано.- А чому ви прокинулися так рано? Якщо не помиляюся, в нас пари на 8.- кажу дівчатам. 

-Ми з Маєю цього літа розпочали бігати,- сказала Діна, коли вже закінчила.- І пари в нас сьогодні не на восьму, а о пів на дев'яту.- Це мене ще більше здивувало, я не знала цього. Дівчата напевно побачили мій здивований погляд, і посміхаючись переглянулися. 

-Не переживай, ми також дізналися це тільки вчора. Виявляється, що батько Маї хоче сказати промову для першокурсників на восьму,- заявила дівчина. Я зараз ще більше не зрозуміла. Батько Маї? І тут мене осяяло, вона дочка Андрія Алчевського!

-Ти дочка Андрія Романовича Алчевського?- запитую. Ця новина мене ще більше здивувало. Тепер я розумію де ж я її бачила. На фото з батьком, там ще була маленька дівчинка. 

-Так,- тихо відповідає дівчина. Я обертаюся до раковини та починаю чистити зуби.

      Після водних процедур, я нарешті виглядала нормально. Вдягнула свій улюблений комплект та вийшла з кімнати. Підходжу до холодильника, щоб глянути, чи є там мінеральна вода. Знайшовши воду виходжу на вулицю, і моя пробіжка розпочинається. 

****

   Після пробіжки я повертаюся в будиночок, мені потрібно прийняти душ та привести себе в порядок. Зайшовши у свою кімнату бачу, що Діна сидить за столиком й красить вії. 

-Як пробіжка?- запитує, коли я заходжу в ванну. 

-Не погано,- скупо відповідаю. Зараз не дуже хочу розмовляти, бо мені терміново треба прийняти душ! 

     Розпустивши свій пучок, я закриваю двері й роздягаюся. Заходжу під теплий душ, і розумію, що це те що мені зараз капець як потрібно. 

     Через хвилин 20, прийнявши чудовий душ я обмотуюся в рушник. Не бачу свій фен тому виходжу з ванної, щоб взяти його. Бачу, що в кімнаті вже нікого немає, включаю фен, але наношу термозахист спочатку. А вже потім починаю сушити волосся. 

      Після сушіння голови, на яку мені пішло майже 30 хвилин, я вдягнула свої чорні штани та білу футболку. Стабільно, волосся залишаю розплетене, але натягую на зап'ястя гумку, щоб потім заплести його. Бо знаючи себе воно буде мішати мені пізніше. Виходжу з кімнати та бачу, що народ метушиться. Дівчата бігають взад перед, а хлопці стоять вже зібрані. Коли спускаюся по сходинках бачу наче знайому постать. Підходжу, щоб розглянути, але мене відриває голос дівчини.

-Кіра, ти з нами?- запитує Діна. Я переводжу погляд на неї та киваю.

-Так, так,- відповідаю коротко. Обертаюся назад й бачу, що чоловічої постаті немає. Впустила! Чорт! 

   Обернувшися назад до дівчат, я підходжу ближче. 

-Так, всі готові, можемо йти,- сказала Діна. Вона була в дуже цікаво платті, ніколи такого не бачила. Дівчина напевно помітила мій погляд, бо скромно посміхнулася.- Так, це я сама пошила. Я знаю, що воно не т...

-Припини Діно! Це неймовірно!- обірвала я захоплено. В неї справжнісінький талант! Чорт ця сукня просто неймовірно сиділа на ній.

-Не так вже й неймовірно. Тут треба деякі частини перешивати, щоб потім не розірвалася по швах, - тихо додала Діна. Повертаю погляд до Маї та бачу на ній скромну сукню, яка довше колін. Волосся дівчини зібране в косу. Навіть скажу більше, в таку добрячу косу. 

-Гарне поєднання, Кіро,- сказала Мая. Я вічливо посміхнулася їй. Я не збиралася видягатися, мені головне, щоб зручно було.

-Гаразд, йдемо! А то запізнимося в перший же день,- перебила нас Діна. Вона переживала, це можна зрозуміти по її трясучих руках. Ми вийшли на вулицю, тут було стільки народу. Ми підійшли ближче, а точніше на місце де стоять першокурсники. Андрій Романович сказав пару речень старшокурсникам й першокурсникам, а потім вже звернувся до всіх.

-Ваш час обмежений, не витрачайте його, проживаючи чуже життя. Не попадайтеся на гачок віровчення, яке існує на уявленнях інших людей. Не дозволяйте поглядам інших заглушати свій власний внутрішній голос. І дуже важливо мати мужність слідувати своєму серцю та інтуїції. Вони, так чи інакше, вже знають, що ви дійсно хочете зробити. Все інше – другорядне!- сказав Андрій Романович. Гарно сказано, навіть скажу більше, життєво! 

    Народ почав розходитися, а дівчата, як на зло, пропали. Починаю оглядатися в пошуках сукні Діни, вона унікальна й так швидше знайду її.

   Тут стільки народу, невпевнена що знайду їх тут. Відчуваю на собі погляд, який лізе прямо під шкіру. Різко обертаю голову та шукаю очима, яка пропалює мене своїми очима. Тільки наштовхуюся на знайомі очі, як мене кличе Діна.

-Кіро! Ти тут, а ми тебе шукаємо,- каже дівчина. Киваю й обертаюся назад. До біса! Де він подівся? Оглядаю всіх знову, але не наштовхуюся. Дівчата напевно помітили, що щось не так.