— Юний принц блукає палацом серед ночі, — пролунав за спиною Сема незнайомий голос: трохи хрипкий, здавлений. — І хода його некваплива; він почухує підборіддя, дивиться в підлогу, зітхаючи, ніби постала перед ним дилема.
Сем зупинився, спостерігаючи за довгою тінню з смолоскипом у правій руці, що ковзала кам’яною стіною. Тінь завмерла, і Сем резко повернувся впівоберту.
— Ви?.. — Насупив він брови, упізнавши у високому стрункому чоловікові головного керуючого бібліотекаря замку Фаргельм, Чадда Чорзна. — Але ж ви не розмовляєте!
Сем повністю повернувся до бібліотекаря й випростав спину, дивлячись із глибокою підозрою, широко розплющивши очі. Обличчя Чадда у відповідь не виражало жодних емоцій.
— З ким? — ворухнулися його тонкі обвітрені губи. І він переклав смолоскип у іншу руку — вогонь затріпотів, порушуючи тіні.
— Та з ким завгодно, — відповів Сем. — Будь-яка людина у Фаргельмі знає, що ви німі. Я особисто чув, що ще в юності вам вирвали язика.