Божевілля
Божевілля
Чи ти бачиш мене таким, яким я є?
Чи ти бачиш тільки попіл після бою?
Чи та сорочка вже не розкішна після бою?
Тією райдужною вже не світить вона?
Приваблює тільки мух та комарів?
Чи кров'ю, чи вином пролита вона?
Чи часом не прокинувся твій тремор,
Який відчуває себе нещасним?
Очі наші брудні від життя того,
Якому ми піддавшись,
Вже не світимо тим світлом ліхтарів,
Які заблукали у серцях наших людських.
А очі твої — лише очі як у звіра,
Чи, може, демона?
А райдугою вони не світять, на жаль,
Тільки болем та гнівом вони залиті.
Але у серці того,
Хто любив і любить твої очі навіки,
Навічно вони є вбиті у цеглу,
На якій вже запеклі є наші сни.
Люблю.
А стрілки жовті чи блакитні,
Чи сонце світить, чи місяць зійшов...
А хто як подивиться на сонце чи місяць,
А що зрозуміє?
Бо та правда для кожного своя є.
Це божевілля…
#160 в Містика/Жахи
Відредаговано: 27.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
