Розділ 35.

Тим часом Лаура

У тронній залі Божественного Палацу традиційно збиралися всі існуючі боги. По периметру приміщення розташовувалися дивани й подушки, зручні хмари і піристі баранці, на яких можна було сидіти, як на найм’якішій перині. Тут розташувалися Дієвс, Лаура та Сіріус — і навіть вічно-спляча Ніка із цікавістю спостерігала з-під свого крила.

У кімнаті стояв аромат вина й нещодавно зірваних апельсинів — нової радості Верховного бога. Настільки яскравий запах змушував морщитися сову, але вона чесно терпіла. Хто б посмів сказати Дієвсу, що його нова ідея — дурість?

Перед ними в центрі кімнати розташовувалася та сама куля, що показувала події серед людей. Боги із цікавістю спостерігали за всім, але кожен переслідував власні цілі.

Найбільше переживала Лаура. На кону стояли її честь і віра в кохання.

— Вітаю всіх гостей сьогоднішнього свята! — сповістив захоплено Айлон із земної кулі.

Він стояв посеред амфітеатру під крики й улюлюкання захопленого натовпу. Бог краси живився їхньою увагою, і насолоджувався кожною секундою, проведеною на цій арені. Чого не сказати про наречених, що стояли позаду нього.

Вони нервово перезиралися, а то й зовсім посилали одна одній гнівні та заздрісні погляди. Фінна стояла віддалік, ближче до королівського намету, немов шукала підтримки в правителя. Підтримки, яку він не міг дати за правилами відбору, і все ж… Щось підказувало Лаурі, що її сестра була в Отіса на особливому рахунку.

— Сьогодні ми знову оголосимо ту, що покине цей відбір! Ту, що не змогла… — Айлон театрально схопився за серце, —… підкорити серце правителя Фери. Хто ж це?

Із натовпу почали вигукувати різні імена. Були серед них і Міда, за надмірну розкутість, і Пенелопа, за нудні бесіди, і навіть сама Фінна — за те, що програла в грі, яку згодом анулював правитель.

— Його Величність, король Отіс! Оголосіть тих, хто залишається у відборі!

З намету вийшов чоловік, одягнений за парадною формою войовничого правителя — золото на його кольчузі блищало яскравіше за ранкову росу. Народ натхненно плескав і підтримував правителя.

— Вітаю, народ Фери! Воля моя така! — без зайвих промовистих фраз вигукнув Отіс, підійшов до Міди і провів її до правого боку арени.

Він уклонився і поцілував руку дівчини.

— Буду радий бачити вас знову, прекрасна Мідо, — галантно вимовив він із надто задоволеною посмішкою.

Лаура хмикнула і схрестила руки. Цей вибір вона не підтримувала.

— Такі, як вона, кохання не знаходять, — пирхнула богиня.

— А, по-моєму, вона дуже навіть нічого, — облизнувся Дієвс.

— Батьку! — в один голос прикрикнули на нього Сіріус і Лаура.

Ніка задумливо мовчала, розглядаючи кулю подій. Отіс тим часом підійшов до наступної нареченої — Ксенії, і теж провів її по правий бік.

— Злидня і все, — знову не оцінила вибір правителя Фери богиня.

— А мені подобається, — не погодився з нею Сіріус, — вона чесна у своїх намірах і наполегливо рухається до мети. Така була б чудовим воїном.

— І паршивою дружиною, — наморщила носик Лаура.

Сіріус не відповів, а Дієвсу до цієї нареченої діла не було. Він стежив за іншою, й аж ніяк не за Фінною, як могли б подумати боги цієї тронної зали. Усіма очима він розглядав Кіріссу. Вона полонила Верховного бога, але не красою чи чарівними формами, а палкістю погляду. Дієвс потер бороду й подумав, що такі завжди перемагають у битвах. Із цими думками він подивився на Ніку, і задумався, у кого найбільше сама вірила вісниця перемоги — але говорити вголос нічого не став.

На всій арені залишалися лише Фінна і Євгенія, через що Лаура нервово стиснула кулачки. Лише б обійшлося. Якщо Дієвс і справді позбавить сестру сил на сотню років, то те справжнє кохання, що оточило Фінну й Отіса, приречене на провал.

— Фелісіє, я не міг одразу оголосити про результати нашого змагання, але ж ви і справді озвучили свою правильну відповідь першою? — лукаво відповів Отіс і торкнувся губами пальчиків богині мудрості.

Дівчина опустила очі й залилася фарбою.

— Таким чином вибуває сьогодні наречена Євгенія! — з якимось захопленим азартом загорланив Айлон, а народ радісно підкинув речі в повітря.

Лаура видихнула. Від напруги в неї боліла спина й кісточки пальців.

— Що б Фінна йому не сказала, але це спрацювало, — хмикнув Сіріус.

— Поки що, — нудьгуючим голосом відповів Дієвс.

Євгенію забрали з відбору, що особисто її, здавалося, зовсім не хвилювало. Вона лише знизала плечима й махнула наостанок. Мабуть, це було найнудніше зникнення дівчини з відбору — ні азарту, ні видовищ, ні полоненого серця правителя. Айлон знову звернувся до уваги народу.

— Чи готові ви потанцювати, друзі? — його очі горіли хитрим полум’ям. — Бо завтра на вас чекає бал-маскарад! Усі наречені запрошені, і правитель Фери там буде неодмінно, але чи зможете ви відгадати, хто є хто? Чи зможуть наречені відгадати свого судженого?

Останні слова навряд чи слухали люди Фери. Перспектива безплатно поїсти й потанцювати приваблювала їх куди більше, а тому вони вибухнули оплесками, задоволені новою іграшкою від короля Отіса.