Розділ 33.

Тим часом Лаура

— Боже, яке дурне! — голосила богиня кохання і заминала руки.

Вона була обурена. Ні, вона була просто в сказі! Її сестра накоїла таке, що сама Лаурі й уявити було неможливо!

— А що не так? — щиро здивувався Сіріус.

Він так само сидів біля ніг богині і спостерігав за випробуванням, але на відміну від Лаури нічого кричущого не побачив.

— Що не так?! — очі богині налилися кров’ю, коли вона ткнула пальцем у магічну кулю. — Ти взагалі розумієш, що щойно сталося?! О горе мені, горе! Ця ідіотка сказала правду тричі! А якщо ні, то виходить, що єдине абияк, аби де підходяще на брехню — це симпатія до Отіса. Тобто ця ідіотка замість того, щоби пригорнутися поцілунком до свого героя, народити йому десятьох дітей мені на радість, вирішила просто перекреслити будь-які стосунки в майбутньому!

Лаура впала на ліжко й закрила голову руками. Вона, звісно, не плакала, але була в такому неймовірному розпачі, якого навіть не існувало ще серед людей і богів. Їй, покровительці кохання та романтики, було несила дивитися на те, як хтось викидав ідеальну пару в безодню пекла.

— А що їм заважає бути разом у майбутньому?

Сіріус, вочевидь, не був таким обізнаним у любовних питаннях. Лаура подивилася на нього зневажливо.

— А ти уяви, як буде Отісу, коли він дізнається про Фінну? Він складе два і два, — хмикнула всюдисуща сова.

— О! — з розумінням протягнув Сіріус. — Але хіба Фінна не могла зашахраювати і сказати правду тричі?

— Фінна? Богиня мудрості й чесної гри? — фиркнула Лаура.

І тоді Сіріус зрозумів іншу річ — замість того, щоб намагатися втручатися і утішати жінку (тобто, богиню кохання!), краще сидіти поруч і лагідно плескати її по плечу. Шкоди репутації точно менше, а користі однаково.

Лаурі здавалося, що весь світ зупинився, і гірше вже бути не може… коли двері відчинилися.

На порозі в кімнату Фінни стояв Верховний Бог — Дієвс.

Лаура не встигла б прийняти личину своєї сестри, та і якби вона була в ній спочатку, це б не допомогло. Дієвс дивився аж ніяк не на двох богів, що сиділи на ліжку. Він втупився в кулю, що вела в людський світ, у якому просто зараз Фінна загравала з Отісом.

У принципі відбувалося саме те, що сам Дієвс суворо заборонив.

— Що відбувається?! — закричав Верховний Бог і вдарив своїм посохом об підлогу.

За вікном промайнула блискавка, грім не змусив себе чекати.

Лаура втиснула голову в плечі.

— А я казала, — буркнула на це все Ніка.

— Я вб’ю її! — загарчав Дієвс і був готовий кинутися на вихід, коли Лаура зробила останній подарунок для сестри.

Або принаймні найбільший. Вона перегородила батькові дорогу.

— Батько! Правитель усіх богів! — богиня з викликом дивилася на Дієвса. — Як часто приходжу я до тебе з проханнями?!

— До чого ти це, Лауро, піди геть! Мені потрібно покарати твою сестру!

Однак відсувати доньку не поспішав, хоча міг би зробити це одним пальцем.

— Це я допомогла їй втекти, — взяла на себе удар Лаура, — і тепер благаю тебе, прошу, в ім’я всього, що є на цій землі, — в ім’я мене, твоєї доньки й богині кохання! — вона вдарила себе по грудях. — Не карай Фінну!

— Вона порушила мою заборону, — відрізав батько, — якщо я не збився з рахунку, то тричі. З одного й того самого питання, заради тієї самої людини. Людини!

— Що це, якщо не кохання? — вхопилася за соломинку Лаура. — І я зроблю все, що в моїх силах, щоб захистити це світле почуття. Навіть якщо цим накличу на себе твій гнів, батьку! Навіть якщо ти вб’єш мене за це!

Тут богиня, звісно, перебільшувала і трохи перегравала — уже що-що, а вбивати її Дієвс не збирався. Та й Фінну б теж не вбив — так, покарав на пару сотень років позбавленням божественних сил, та й то зглянувся потім. На одній сотні б зійшлися.

І все ж Лаура заступилася за сестру. Дієвс не міг залишити це просто так. Це був перший раз, коли його дві доньки не сварилися.

Невже ліки всьому — любов? Він почухав бороду.

— Я не можу залишити її без покарання, — уже спокійніше відповів Дієвс, — але й не прислухатися до слів богині я теж не можу. Хай буде по-твоєму, Лауро! Якщо ти кажеш, що їхнє почуття — істинне кохання, те, що не знає зради, не знає перепон, не знає злості і прихованого домислу, то я пробачу Фінну.

— Правда? — надія осяяла очі богині кохання, але це було передчасною радістю.

Ніколи ще Дієвс не здавався так просто.

— Правда, — він примружився, — якщо Фінна переможе відбір, і її герой Отіс сам проголосить її переможницею, то я пробачу їй цю витівку.

Це все одно було складно, але Лаура не змогла приховати радості. Вона скрикнула й захлопала в долоні, подивилася на Сіріуса. Але він тільки хмурився і спостерігав за тим, що відбувалося у світі людей. У нього було погане передчуття.

— Не радій, поки перемога не прилетіла, — встряла в розмову Ніка.