Розділ 16.

Коли натовп вдосталь насолодився видовищем прекрасних наречених, обсмакував ганьбу Дори й наївся досхочу, Айлон ознаменував завершення випробування. Нас зібрали в невелику групу й повели назад до Палацу.

Отіса вже не було, Дори — теж. Імовірно, її повели окремо від усіх, щоб вона могла зібрати речі й поїхати. Цікаво, Мей теж так до неї ставився, як до мене не так давно? Виштовхував із речами на вулицю?

На небі зібралися сірі хмари. У повітрі відчувався швидкий прихід дощу, і я поїжилася.

— А ви бачили Його Величність? — шепотіла захоплена й до цього небагатослівна наречена із загадковим ім’ям Регіна. — Я змогла зловити його погляд із намету. Ах, який чоловік!

— Ой, сильно ти там бачила, — фиркнула їй у відповідь світловолоса дівчина.

Я напружила пам’ять. Звали її так знайомо… Меридіана, Медіана… Міда! Точно! Мені вона здалася найзаздріснішою дівчиною. Жодного разу не бачила, щоб та щиро усміхалася. Утім, ми не були в тісному спілкуванні — може мені так щастило.

У вітальні всім роздали пледи і вино, щоб зігрітися від наступаючої прохолоди. Варто зазначити, що необхідності в цьому ніякої не було. Небо хоч і зустрічало непривітними ковтунами, але холод напустити не встигло.

Я знову подивилася у вікно. Хмари й дощ — це може бути й добрий знак. Полив урожаю, поповнення річок. Але якщо блисне блискавка…

— Що ж, мої любі! — грюкнув у долоні позаду мене Айлон, і я злякано тьохнула. Різко обернулася.

Брат тут же знайшов мене очима й заперечно махнув головою. Мовляв, ні, це не батько. Я полегшено видихнула.

Так, у той конкретний момент я на самий грам пораділа, що була в смертному світі не одна.

— Вітаю всіх, хто пройшов на наступне випробування, — випивши напій зі свого келиха ледь не одним махом продовжив бог краси. — Далі вам потрібно лише увімкнути чарівність, харизму, показати всі ваші жіночі секрети, бо на вас чекає індивідуальна зустріч із Його Величністю.

Кімнату накрило захопленими вигуками, змішаними з вереском.

Серце здригнулося — швидше, треба ловити реакції. Тих, хто тихіший за всіх, і тих, хто радісніший за всіх. Вони — перші підозрювані.

Меланхолійна дівчина з розкосими очима навіть не посміхнулася. Георгіна, любителька солодкого, теж не повела плечем. Ще дві світловолосі дівчини плескали в долоні. Ксенія і Арагонія, якщо мені не бреше пам’ять, а богині мудрості вона не бреше ніколи.

Подумки склала список огляду кімнат. Під час побачень випаде ідеальна можливість.

— Фелісіє, теж чекаєш зустрічі з Його Величністю? — нахабно кинула в мій бік Кірісса.

І тон такий, ніби я сюди взагалі за іншим прийшла. Вона, звісно, має рацію, ось тільки випадково — цій смертній невідомі божественні плани.

— Звісно ж, — м’яко усміхнулася, але підтримувати бесіду не стала.

На всі очі повернулася до Айлона. Він саме оголошував черговість.

— Сьогодні очікується три побачення, — оголосив брат, і всі заходилися улюлюкати, — Євгенія — перша, слідом Георгіна й Кірісса. Готуйтеся, дівчата! У вас сьогодні великий вечір!

Я задоволено потерла долоні. Усе складалося якнайкраще. Знаходжу доказ провини дівчини, і вже сьогодні ввечері зможу ночувати у своєму ліжку.

Так я думала.

*

Я залишилася у вітальні Тисячі килимів, щоби поспостерігати за нареченими. Головне правило стратега — не недооцінюй противника. А в мене цих супротивників було відразу вісім на два поля бою. Одне — фактичне, бо одна з наречених носила брудні плани у своїй голові. Друге — умовне. Все-таки я на відборі, з якого могла вилетіти в будь-який момент.

Утім, названі дівчата тут же пішли. Їм потрібно було встигнути прийняти ванни, натертися травами, маслами, ароматичними водами і зробити свій лик приємний для Його Величності.

І хоч Кірісса була головною підозрюваною для мене, усе ж інших не можна було списувати з рахунків.

— Як думаєте, хто краще за всіх покаже себе сьогодні? — запитала я, оглядаючи захоплених і злегка стурбованих наречених.

— Хто знає, — задумливо промовила Арагонія.

Її погляд був спрямований у далечінь, думок не прочитати. Задумала щось?

— Я думаю Кірісса, — зізналася Міда й невизначено повела плечем. Відпила вина й раптом фиркнула, наче від відрази, — вічно їй усе дається легко.

— Ви знайомі? — здивувалася я.

— Я просто спостережлива.

На цьому розмова закінчилася, й атмосфера в кімнаті похолоділа. Дівчата неспішно пили вино, перекидалися короткими й дуже загальними фразами про погоду. Робити мені тут було нічого, тож я встала й попрямувала до виходу.

— Кюрія! — окликнула мене служниця в коридорі.

Я здивовано обернулася. Дівчина, що наближалася до мене, не вклонилася, не дивилася в підлогу, а навпаки — зухвало підняла підборіддя. Вона не була налаштована агресивно, але така поведінка суперечила тому, як мають поводитися смертні під час зустрічі з високопоставленою особою.

— Ви мені? — я підняла брову.