Розділ 13.

У західному крилі було передбачувано тихо, навіть занадто. Лише десь вдалині нічні птахи обговорювали останні плітки. Цікаво, Отіс усе ще спить? Чи подібно до мене слухає птахів? Гадає, чи сплять наречені? Я крадькома подивилася на двері в його спальню і махнула головою. Ні. Зараз не час замислюватися про мого героя.

Коридором ніхто, крім суккубів, не ходив — у цьому я була впевнена. Залишалося дізнатися, що планували наречені.

Галас і доказ нічних несподіваних візитів почався вже на підході до гостьових покоїв. Кілька голосів перемовлялися, хтось ходив коридором, хтось агресивно грюкав дверима.

Я намагалася не потрапляти нікому на очі, але особливо й не ховалася. Зрештою, мною рухало те саме, що і звичайних наречених — цікавість. У вітальні я вже почула голоси кількох дівчат і крадькома заглянула всередину.

Там сиділо чотири дівчини. Одна — злилася і жбурляла подушками.

— Та як він посмів! Та як заявився! — вона голосила в пів гучності, вкладаючи весь гнів у жбурляння подушок.

— До мене прийшов слуга моїх батьків, — поділилася інша світловолоса дівчина спокійніше, — сказав, що давно нудьгував і хотів би востаннє віддатися пристрасті.

— А ти вже віддавалася? — округлила очі темноволоса наречена.

— Що ти! Я б ніколи! — поспішила відповісти вона.

Отже, суккуби з’являлися не тільки в образі Отіса… Цікаво, від чого це залежало?

— До мене прийшов друг дитинства, — фиркнула агресивна наречена, — ми з ним… цілувалися колись. Але це все. І він мені за кохання затирав щось, а коли я відмовила, узяв і на рідину якусь перетворився!

І знову штовхнула подушку.

— А тобі, Кіріссо? — темноволоса поставила запитання четвертій дівчині, яку мені було погано видно з мого укриття.

Значить Кірісса не піддалася — підготовлена чи просто має пристрасні почуття до Отіса?

— Я не розгледіла, — коротко відповіла дівчина.

Бреше. Абсолютно точно. Суккуби не підуть, поки не отримають очевидну відмову або їх не вб’ють на смерть. Чи могла Кірісса просто кинутися на того, хто увійшов, із кинджалом? Я поспішила відійти від вітальні, щоб мене не помітили, але поставила ще одну зірочку в думках про таємничу наречену.

Я йшла вздовж коридору далі. Біля двох кімнат обурені жіночі голоси щось захоплено обговорювали. Та так пристрасно розпорошувалися про те, що методи на відборі нечесні й так заявлятися до дівчат уночі не можна, що мені їх навіть шкода стало. Хто ж прийшов до них, що залишив у такому агресивному страху?

Ще дві кімнати були вкриті гробовою тишею. В одну з них я змогла зазирнути через прочинені двері — наречена з трохи більшими формами, ніж у решти наречених, із задоволенням наминала якийсь пиріг. Якщо суккуб і заходив до неї, то пішов ні із чим. Я пройшла вглиб коридору.

Кірісса ж зараз у вітальні, а значить… Нарешті! Це ж мій шанс перевірити її спальню! Я дійшла до глухого кута, коли почула жіночий крик.

Радше інстинктивно, ніж усвідомлено, я пішла до джерела — кімнати, у якій я знайшла бурштин і майже невинну наречену. Штовхнула двері в її спальню і обімліла.

Невинністю там і не пахло.

Скрип ліжка. Дівчина, що лежала на простирадлах, не просила про допомогу й не шукала кінця тому, що відбувалося. Вона насолоджувалася обіймами істоти, що прийняла лик приємного їй чоловіка. Мені ж без впливу чар суккуба було видно справжню форму гостя нареченої. І це був не спекотний красень із м’язами й кубиками преса до двадцять п’ятого коліна.

Це був слимак, вкритий бородавками і зморшками, та з такою бридкою посмішкою, що в мене блювота підійшла до горла. Я бачила багато чого у своєму житті. Боги звикли до всякого. Але до такої потворності…

А наречена насолоджувалася — губи облизувала й дивилася на суккуба блискучими від захвату очима.

— Айлоне, — раптом прошепотіла вона, і зелена істота потягнулася за поцілунком.

Біла шкіра дівчини вкрилася слідами моху, але вона цього, вочевидь, не бачила й не відчувала. Борючись із гидливістю, я прикрила двері й відійшла.

Бідолашна. Що ж із нею буде, коли вона дізнається, що зовсім не вродливий бог краси зайшов до неї вночі? І як на це відреагує Отіс зранку?

***

У коридорі знову з’явилися наречені, і я поспішила покинути східну частину палацу. Слуги мені зустрілися двічі — обидва рази вони здивовано округляли очі, але обов’язково кланялися, коли я проходила повз. Розкажуть про мої прогулянки Отісу? Це не було заборонено, але могло викликати запитання.

Надалі радше бути обережнішою.

Зайшла в кімнату, прикрила двері за собою і скинула похідну сукню від Лаури. На завтра готово нічого не було, але в мене не було ні сил, ні бажання займатися цим.

Розкидала локони по подушці і прикрила очі. Боги можуть не спати — їхні сили відновлюються в Божественному палаці. Але поки я не мала можливості повернутися, доводилося діяти за правилами смертних. Незабаром сон солодкою колискою забрав мене у свої обійми.

Почувся сміх, майже дитячий.

— Богиня Фінно, які гості в моєму царстві, — безтілесний дух витав у повітрі, розчиняючись туманом навколо мого ледь відчутного тіла.