Розділ 5.

— Що скажеш? — Лаура крутилася навколо дзеркала, запобігливо поглядаючи в мій бік.

З відображення дзеркала на мене дивилося… дві мене. Руде волосся, сірі очі й не такі пишні форми, як у моєї сестри. Та й сукня була скромнішою — зручна і вільна.

— Не причепишся, — кивнула я задовільно.

Лаура за натурою акторка, і завжди любила кимось прикидатися. Тож авантюра з підміною мене припала їй більш ніж до душі — вона радісно розглядала себе в дзеркалі, хоч і з деяким жалем проводила трохи нижче шиї.

— Хочеш, і тобі щось додамо, — хмикнула й подивилася з лукавою посмішкою. — Отісу сподобається.

— Ні, дякую, — навіть очі округлилися, — мені не потрібно його в себе закохувати. Просто з’ясувати, хто фальшива наречена й позбутися її. Може взагалі за день обернуся.

Лаура засмучено надула губки, що виглядало вкрай безглуздо в моєму тілі. Я пирснула від сміху й ляснула сестру по плечу.

За дверима пролунали гучні кроки.

— Трясця, батько, ховайся! — голосно шикнула на мене Лаура і штовхнула в бік ліжка.

Я різкими рухами заповзла під нього і якраз вчасно — тільки-но сховала останній клапоть моєї сукні, як у кімнату увірвався батько. Гадаю, він підозрював знайти мене у двох станах — засмученою на ліжку або відсутньою з новим планом дії. З другим він би майже вгадав, якби я не діяла вправніше.

— Фінно, ти тут? — здивовано чи то запитав, чи то сказав батько.

— Звісно, де мені ще бути? — підняла на нього очі Лаура в моєму обличчі.

Моє серце злякано стукало. Розпізнає фальш? Побачить справжню личину, приховану під божественною силою сестри? Чи почує мене?

Заспокоїла своє дихання, щоб навіть воно не потурбувало чуйний слух батька.

— Радий, що ти не ослухалася моєї волі, — прокашлявся Дієвс і схрестив руки. — Зрозумій, Фінно, це заради твого ж блага. Втручатися в життя людей ніяк не можна.

Цей діалог був самим визначенням іронії. Бог із тисячею дітей від смертних і богиня кохання, що напряму втручається в чужі життя, змінює їх часом до невпізнання.

— Я така сама вперта, як і ти, тату, — якось надто отруйно промовила Лаура, і я ледь помітно вщипнула її за п’яту.

За шарами тканини не видно, але сестра відчула. Упевнена, і погляд на мене кинула смертоносний.

Дієвс розсміявся.

— Що ж, сподіваюся бути в кімнаті піде тобі на користь. Я надішлю тобі вино і фрукти, щоби було не так нудно, добре?

— Дякую, батьку, — навіть злегка присіла Лаура в образі покірної овечки.

Утім, це приспало його пильність. Він ще поговорив про погоду та якісь безневинні дрібниці, на що моя сестра лише чемно кивала або й узагалі мовчала — і покинув кімнату. Я потихеньку вибралася зі свого укриття.

План вступив у дію.

— Тоді я пішла, — махнула сестрі й майже дійшла до дверей, попутно накидаючи на себе невидимість, коли Лаура мене схопила за комір.

— Ти що, зібралася на відбір наречених у цьому?! — обурено вигукнула вона.

— У звичайній сукні. Не гола. Не в лахмітті. У чому проблема?

— У тому, що чоловіка ти так не зачаруєш, люба, — поблажливо хмикнула Лаура. — Тобі ж на цьому відборі потрібно протриматися якийсь час. Якщо ти одразу ж вилетиш, то не встигнеш знайти злочинницю!

Резонно. Я обурено видихнула, але дала Лаурі чаклувати над моєю зовнішністю. Насамперед вона взялася за моє волосся. Руде стало б надто помітним для жителів Фери, тому Лаура висвітлила його до відтінку світлої карамелі. Потім сестра спорудила кілька суконь, прикрас, костюмів, спідньої білизни і стільки всього, що моя подорож без нічого перетворилася на дві величезні валізи. Я на них дивилася, переповнена відчаєм.

— Як я їх непомітно пронесу до людей? — заскімлила я.

— Я відверну батька, а ти швидко підеш, — підморгнула мені Лаура.

Вірилося насилу, але вибору не було. Накинула на себе заклинання невидимості й навшпиньки вибралася в коридор. Там нікого не було — але чи надовго? Якщо оку мене не було видно, то вухом почути цілком можна було. Тож я повільно пробиралася до виходу й молилася, щоб ніхто не пішов назустріч.

Я була вже на фінішній прямій, коли в коридорі пролунав дзвінкий жіночий голос.

***

— Батьку! — кричала Лаура в моєму обличчі. — Мені нудно, розкажи про битви, що проводили на твою честь?

Хитра посмішка розпливлася в мене на губах. Ай та сестричка, розумничка! В ім’я Дієвса проводилася величезна кількість битв — і з його підтримкою, зокрема. Верховний бог у союзниках був не просто перевагою — гарантованою перемогою на полі бою. І кому як не богині мудрості та військової стратегії цим цікавитися?

А батькові було тільки в радість поділитися своїми досягненнями. Він махнув сестрі, дозволяючи підійти ближче, і почав розповідати. Якщо Лаура не занудьгує, то все пройде ідеально.

Я поспішила зістрибнути з хмари на землю — слідом за мною полився дощ. Веселка теж не змусила себе чекати, але відвернений милою бесідою Дієвс просто не дивився в цей бік. Я швидко опустилася на землю і озирнулася. Погоні немає. Грому і блискавок немає.