2.

 Все розпочалося місяць тому. Першим зник новонароджений син коваля, а незабаром і наймолодша донька мельника. Загалом було чотири жертви. П’ятим став мій власний брат Горазд. Вони просто зникали... Без жодних слідів... 

 Серед людей ширилися жахливі чутки про те, що скоріш за все, виною всьому якесь чудовисько, що з’явилося  у Шепіт-лісі. 

 Наша земля дійсно завжди кишіла мавками, лісовиками, відьмами та іншою нечистю, але щоб вони діяли безпосередньо у поселенні – таке вперше. Саме це і занепокоювало. Від тепер більше ніхто не почував себе у безпеці навіть у власних домівках. Хоча люди і раніше гинули в наших краях, але виключно із власної необережності – хто заходячи занадто глибоко у ліс, хто вирушаючи туди вночі. Саме ліс був небезпекою. 

Я не знаю, що насправді трапилося з бідолахами і боюся навіть уявити, якого болю зазнали вони перед загибеллю. 

Та Вторак явно вирішив скористатися цією ситуацією і гарненько збагатитися. Весь час тільки й ходить серед людей та сіє страх у серцях. Де б він не з’являвся, чи то у корчмі серед захмелілих чоловіків чи то на торговиці серед довірливих баб, скрізь він розставляє сіті розповідями про зло, що зачаїлося поруч. А потім, з рятівним видом на обличчі, пропонує всілякі обереги  та захисні настоянки. І люди несуть йому у кого що є – хто хутро, хто провізію, а хто і дзвінкі монети (таким клієнтам він особливо радий). 

Налякані, вони відчайдушно бажають врятувати свої життя, і не важливо чи то за допомогою оберега, чи то через жертву двох дівчат – Божени та Млади, на яких вказав як на спасіння саме ворожбит-знахар. Паніка повністю всіх оповила. То ж коли Вторак запропонував таке рішення – односельчани погодилися. 

 Справа у тім, що поява монстра стала чудовою нагодою ще й нашкодити Молу. І Вторак, без лишніх сумнівів, вчепився за таку можливість. Ворожнеча чоловіків досягла тої грані коли навіть обірвання чужого життя не спричинило докорів сумління ворожбита. Чудовисько забрало сина Мола, але втрата Горазда здалася чоловіку недостатньою, він бажав ще більших страждань для старости.  

План був доволі простим. Зібравши весь люд на площі, Вторак оголосив, що йому наснився віщий сон. У ньому боги дали настанову як врятувати наш край від страшної загибелі – на першому світанку молодого місяця потрібно одну дівчину принести в дар богам,  а другу – невідомій нечисті, що наганяє на всіх страх. І особливо наголошував, що у вісні чітко бачив обличчя моє та Млади, то ж саме ми і тільки ми маємо пожертвувати собою, що саме ми обрані богами. 

Таким чином, староста Мол втрачає одразу трьох членів родини – сина Горазда, доньку Божену та наречену Младу. 

 Так, Вторака не зупинило навіть те, що Млада йому подобалася. І він не просто залицявся до неї, а й навіть сватався. Та раз вона не дісталася йому, то й старості не дістанеться! Ще відмову задля іншого чоловіка він якось би стерпів, але отримати поразку в очах Мола не міг. 

 Сам Мол завадити намірам Вторака не міг, оскільки якраз від’їхав  у справах і його очікували аж через три тижні.  

Мої роздуми перервав віддалений стукіт ніг, а потім по інший бік дверей почувся голос старшого брата, що намагався потрапити ключем до щілини. Ми з Младою одночасно з надією перезирнулися і завмерли в очікуванні.  

 - Той божевільний тримає вас тут як звірів! А хай він сказиться! – промовив Тур – Виходьте! Негоже марнувати останні дні – насолоджуйтесь життям поки в змозі. 

 Він критично відносився до слів Вторака і підбурював народ не покладатися на волю богів, а гуртом здолати звіра. Збирав навколо себе відважних сильних молодиків і формував загін, що на чолі з ним мав захистити жителів. 

Тур був мудрим і справедливим чоловіком. Односельчани проявляли до нього неабияку повагу і любов. Мені навіть інколи здавалося, що батько час від часу вбачав у синові певну конкуренцію. Він розумів, що саме Тур, скоріш за все, стане наступним старостою, а з владою Мол був не готовий розлучатися! І цей острах ятрив його душу. Молодість, сила та розум сина, любов та шана людей гнітили його. Він звик бути найкращим, і волів би щоб син тримався у затінку владного батька.  

Взагалі його відношення до дітей важко було назвати люблячим. А до жіночої частини в нашій родині взагалі було прийнято відноситися знехтувально. В очах батька ми створені лиш для прислуговування чоловікам і самі по собі нічого не варті. А от сини це інша річ, син – продовження роду, кремінь, що тримає родину.  

 - Відмовити односельчан мені не вдалося, вплив Вторака на них занадто великий, – знітився Тур і його лице змарніло від незадоволення – але принаймні переконав проявити до вас милосердя і не тримати у кімнаті, як вимагав Вторак. То ж ці два дні ви проведете як завжди, вільно пересуваючись і роблячи, що забажаєте ніби й не нависла над вами ця загроза. А далі... а далі ми щось вигадаємо. – підбадьорив він.