2.

 Все розпочалося місяць тому. Першим зник новонароджений син коваля, а незабаром і середня донька мельника. Загалом було чотири жертви. П’ятим став мій власний брат Горазд. Вони просто зникали... Без жодних слідів... 

 Серед людей ширилися жахливі чутки. Підозри пали на чудовисько, що могло прийти із Шепіт-лісу. 

 Наша земля дійсно кишить мавками, лісовиками, відьмами та іншою нечистю. Але щоб хтось лиходіяв у поселенні – таке вперше. Саме це і занепокоювало. Від тепер ніхто не почувався у безпеці навіть у домівках. 

Люди і раніше гинули в наших краях, але виключно із власної необережності – хто заходячи занадто глибоко у ліс, хто вирушаючи туди вночі. Саме ліс був небезпекою. 

Я не знаю, що насправді трапилося з бідолахами і боюся навіть уявити, якого болю вони зазнали перед загибеллю. 

Вторак вирішив скористатися цією ситуацією та збагатитися. Ходив серед людей, сіяв у серцях ще більший страх. А потім, з рятівним видом на обличчі, пропонував усілякі обереги  та захисні настоянки. І люди віддавали йому хто що мав – хутро, провізію, дзвінкі монети.

Налякані, вони бажали лиш одного - врятувати свої життя. І не важливо за допомогою оберега чи завдяки смерті двох дівчат – Божени та Млади. Саме на нас вказав ворожбит-знахар як на спасіння. Паніка повністю всіх оповила. То ж коли Вторак запропонував таке рішення – односельчани погодилися. 

Для Вторака роява монстра стала ще й чудовою нагодою нашкодити Молу. І він, без зайвих сумнівів, вчепився за можливість. Ворожнеча чоловіків досягла тієї межі коли обірвання чужого життя не спричиняла докорів сумління. Чудовисько забрало сина Мола, але втрата Горазда здалася ворожбиту недостатньою. Він бажав старості ще більших страждань.  

План був доволі простим. Зібравши люд на площі, Вторак оголосив про віщий сон. У ньому боги розповіли як врятувати наш край від страшної загибелі – на першому світанку молодого місяця потрібно одну дівчину принести в дар богам,  а другу – невідомій нечисті, що наганяє на всіх страх. І особливо наголошував, що увісні чітко бачив обличчя моє та Млади. Тому саме ми і тільки ми маємо пожертвувати собою. Саме ми обрані богами. 

Таким чином, староста Мол втрачав одразу трьох членів родини – сина Горазда, доньку Божену та наречену Младу. 

Вторака не зупинило навіть те, що Млада йому подобалася. Він не тільки залицявся до неї, а й навіть сватався. Відмову на користь іншого чоловіка він ще б стерпів, але отримати поразку в очах Мола не міг. Тому раз вона не дісталася йому, то й старості не дістанеться!  

 Сам Мол завадити намірам Вторака не міг. Він перебував у справах у іншому краю і нічого не знав. Повернення очікуємо лиш через три тижні.  

Мої роздуми зупинив стукіт ніг. По інший бік дверей почувся голос старшого брата, що намагався потрапити ключем до щілини. Ми з Младою одночасно перезирнулися та з надією завмерли в очікуванні.  

 - Той божевільний тримає вас мов звірів.  – спохмурнів Тур – Виходьте! Насолоджуйтесь життям поки в змозі. 

 Він, на противагу,  Втораку підбурював народ не покладатися на волю богів, а гуртом здолати звіра. Збирав відважних сильних молодиків і формував загін, що, на чолі з ним, мав захистити жителів. 

Тур був мудрим і справедливим чоловіком. Односельчани поважали та любили його. Інколи навіть здавалося, що батько час від часу вбачав у синові конкуренцію. Він відчував, що саме Тур, скоріш за все, стане наступним старостою. А з владою Мол був не готовий розлучатися! Цей острах ятрив його душу. Молодість, сила та розум сина, любов та шана людей гнітили його. Він звик бути найкращим, і волів аби син залишався у затінку владного батька.  

Взагалі його відношення до своїх дітей важко назвати люблячим. А до жіночої частини родини то й поготів. В очах батька ми самі по собі нічого не варті. А от сини це інша річ, син – продовження роду, кремінь, що тримає родину.  

 - Переконати односельчан мені не вдалося. Вплив Вторака занадто великий. – на лиці брата промайнула гримаса ненависті.

Тишу кімнати розірвав гіркий всхлип Млади. Не такі слова хотіла почути дівчина.

– Але принаймні вмовив проявити до вас милосердя і не тримати у кімнаті. Ці два дні ви проведете як завжди, вільно пересуваючись і роблячи, що забажаєте, ніби й не нависла над вами ця загроза. А далі... А далі ми щось вигадаємо. – підбадьорив він.