42. Майя

Я з хвилюванням  чекала, поки Антон повернеться із зустрічі з продюсером. Розуміла, наскільки важливою вона була для нього, і спеціально приготувала святкову вечерю. купила пляшку вина.  

Коли двері відчинилися, одразу вийшла в передпокій і з хвилюванням запитала в Антона:

 — Ну що там? Вас узяли?

— Вони поставили дурну умову, — він насупився. — Ми сказали, що подумаємо… Але часу на роздуми в нас небагато.

 — Яку ще умову? — насторожилась я. 

— Для рейтингу шоу важливо, щоб групи всіма способами набирали популярність. А один із способів — закохувати в себе фанаток. І для цього їм треба, щоб всі члени групи говорили, що в них немає пари, — він зітхнув. — Це максимально тупо. Чому нас ні за музику, ні за текст, ні за талант не готові брати, без таких тупих умов… 

— Ну, нічого страшного, якщо треба, то можеш так говорити, я не ображусь, — я спершу злякалася. що йому скажуть кудись поїхати або ще щось подібне. А коли почула про цю умову, подумала. що не така вона й страшна.

— Але мені таке не подобається. Я хочу, щоб ми були парою офіційно, — буркнув Антон, обіймаючи мене.

— Може, це лише на час конкурсу, а коли він завершиться, ніхто не буде вимагати від вас приховувати своїх коханих, — я усміхнулась. — Не засмучуйся, ходімо краще святкувати, я тут трохи всього приготувала…

— Ти правда не засмутишся, якщо ми погодимось? — він взяв мене за руки і зазирнув в очі. 

 — Звісно, ні, я ж буду знати, що це лише на вимогу продюсера ти так говориш. А насправді ми разом, і цього ніхто не змінить, — я встала навшпиньки і торкнулася губами його губ. 

— Я дуже кохаю тебе, Майє… Ти найкраща…

***

Коли наступного дня я прийшла до універу,  до мене підійшов Дмитро Сергійович.

 — Привіт, Майє, ти відправила заявку на грант? — запитав він. 

 — Так, — я кивнула. — З нетерпіням очікую результатів. 

— Я думаю, у тебе хороші шанси. З твоїми оцінками і науковими роботами до цього. Ти дійсно добре працювала. Я дивуюсь, що інші викладачі тебе не направляли на подібні програми. Хоча зараз в універі повно старих викладачів, які в цьому не розбираються.

 — Я вам дуже вдячна, — сказала я. — Ви дійсно хороший викладач, і я постараюсь вас не підвести…

— Ви з Антоном… У вас прямо все серйозно? — він зітхнув.

Я здивовано глянула на нього, не розуміючи, як пов’язане моє навчання зі стосунками з Антоном. 

 — Так, серйозно, — відповіла після короткої паузи. 

— Зрозуміло, — він кивнув. — Але ж це не стане на заваді твоїй карʼєрі? Якщо будуть якісь можливості. 

 — Звісно, ми обоє хочемо успіху одне для одного. Він серйозно займається музикою,  і я хочу, щоб у нього все вийшло. І так само він підтримує мене в захопленні наукою….

— Тоді я за тебе спокійний, — він кивнув. — Будемо чекати на результати по гранту. Ми подались в останню мить і форму подачі закрили, а результати вже за два тижні. Чекати будемо недовго.

 — Так,  мені ще написали тоді, щоб я детально розповіла про тему свого дослідження і я надіслала вступ до своєї курсової, — сказала я.  — Сподіваюся, їх зацікавить мій проект. 

— Ого, ти не казала. Це дуже важливо. Вони так швидко розглянули твою заявку? Це дуже хороший знак! Я дуже радий за тебе.

 — Я думала, що це всім відписували, — здивувалась я. — Виходить, що лише мені?  Тоді я ще з більшим нетерпінням чекатиму результатів…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!