38. Майя

“Клас, дуже дякую, — відповіла я. — Обов’язково подамся.”

Була рада, що він не злиться на мене через усі ці події. Та й грант не завадив би, я хотіла продовжувати свої досліди щодо методів лікування раку, але на це потрібні були кошти і обладнання. 

“Тільки сьогодні, будь ласка. Я б дуже хотів, щоб ти спробувала. Там небагато треба подати. Тільки документи, оцінки, рекомендацію і мотиваційний лист. Рекомендацію я зараз тобі напишу і відсканую, а все інше маєш додати сама.” 

“Спасибі вам за турботу! Прямо зараз я цим займусь”. — відповіла я. 

— Що, хлопець той пише? — батько уважно поглянув на мене. 

 — Це мій викладач, пропонує податися на грант, це була б гарна нагода для мене, в майбутньому я могла б продовжити займатися наукою. 

— Щось пізно він тобі пише. Чому не на парах чи в університеті це сказав? — підозріло запитав батько. 

 — Хтозна, можливо, він сам тільки що про це дізнався, а часу до завершення прийому заявок лишилося небагато, от він і написав увечері…

— Зрозуміло, — батько зітхнув. — Ну добре. Це тобі зараз щось треба робити? — перепитав він, зітхнувши. — Значить, ти їдеш до себе?

 — Так. потрібно відсканувати деякі документи, які в мене вдома… Не сумуй. ми з Антоном скоро до тебе приїдемо. Побачиш. який він хороший…

— Добре, — він кивнув. — Я хочу з ним познайомитись, щоб впевнитись, що він дійсно хороший, — додав він. 

 — Я думаю, ви знайдете спільну мову, — я усміхнулась, чмокнула його в щоку та почала збиратися додому…

***

У мене був хороший настрій, все дуже добре складалось. Тато почувався непогано, ми з Антоном зустрічались, а ще була ця заявка.

Щойно приїхала додому, швидко почала збирати потрібні документи. У мене було повно всяких грамот, подяк і такого іншого, і оцінки були хороші. Я зібрала все, що треба, а потім сіла писати той мотиваційний лист. 

Вирішила написати в ньому правду про маму, що це саме через її хворобу я так хочу займатись саме цими досліджженнями. Писала максимально щиро. Не знаю, наскільки це була вдала ідея, але мотиваційний лист вийшов дуже емоційним. 

Коли я вже прикріпляла всі документи в форму, почула, як двері до моєї кімнати відчинились і зайшов Антон. 

Він підійшов ближче, нахилився і чмокнув мене в губи.

— Щось ти працюєш навіть ввечері. Ладно я з групою і тим конкурсом, але ти могла б і відпочити від компа в вихідний.

 — Та вирішила податися на один грант, — я не стала говорити, що це порадив мені зробити Дмитро Сергійович, у Антона з ним були не найкращі стосунки…

— На грант? Круто, ти молодець, — він знову чмокнув мене. — А ми нарешті зробили фінальний запис і відправили все на те шоу. Тепер тільки чекати результатів. Хоча я вже зовсім не такий впевнений, як раніше. Все ж, ми дуже пізно почали працювати над піснею. Все ж, часу було недостатньо, щоб зробити все на найвищому  рівні. 

 — Мені здається. ідеального все одно нічого немає. Та й організатори будуть дивитися не на “вилизаність” запису, а на потенціал учасників. — зауважила я. 

— Ну, сподіваюсь, так і буде. І все ж, саме через мене група втратила купу часу… — Антон зітхнув. — Якби ж я раніше ставився до цього серйозніше… Але я все одно хочу вірити, що нам дійсно дадуть шанс. Дякую тобі, що ти мене підтримуєш, Майє…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!