32. Антон

Вона мене ревнувала, значить у мене були шанси навіть перед тим викладачем. Я торкнувся її долоні і зазирнув в очі. 

Облизнув губи і подався вперед, прикриваючи очі, аж раптом телефонний дзвінок перервав цей момент. Дзвонив телефон Майї і вона одразу трохи відсторонилася від мене і взяла до рук мобільний. 

 — Це тато, я відповім, добре? — вона поглянула на мене. 

— Авжеж, — я кивнув і теж зробив крок назад. — Батьки то святе. Ну, коли вони не такі, як мої, — я закотив очі. 

Майя прийняла виклик і увімкнула гучномовець, мабуть. щоб я не думав, що вона щось приховує. 

 — Алло, привіт тату. — її голос став дуже ніжним. — Як ти? 

— Привіт, мила. Та нормально, це я за тебе щось переживаю. Ти все менше і менше мені пишеш, — сказав він трохи засмученим голосом. — І не дзвониш.

 — Ой. вибач, будь ласка. я за цим навчанням трохи втратила лік часу. тепер буду обов’1язково щодня телефонувати. а на вихідні приїздити… Як твої очі, не краще? 

— Лікар каже, що все ж окрім операції мені навряд щось допоможе, — він зітхнув. — Але я не бачу сенсу її робити. Я вже не такий молодий… А це все ж багато грошей. І без неї проживу.

 — Я вже оформлюю документи в тій благодійній організації, чекати залишилось недовго, — підбадьорила його Майя. — Обов’язково треба зробити операцію, і тоді ти знову будеш почуватися краще.

— Ти приїдеш до мене на вихідних? Я б дуже хотів тебе побачити, — сказав він. 

 — Обов’язково приїду, — сказала Майя. — Я тебе дуже люблю! 

— І я люблю тебе, мила. Добре, не буду відволікати. Як там твоя сусідка, до речі? Ви нормально ладнаєте?

Я аж закашлявся. І забув, що я ж типу "сусідка".

 — Чудово, ми з нею на одній хвилі, — Майя усміхнулась і підморгнула мені, недвозначно даючи зрозуміти, кого вона має на увазі. 

— Я радий це чути. Сподіваюсь, вона не якась тусовщиця, а хороша дівчинка, як ти? І вчиться добре? — запитав батько. 

А я знов ледь не закашлявся. Хорошою дівчинкою мене точно не назвати… Але я стримався.

 — Так, вона дуже хороша, — відповіла Майя. — Іноді ми можемо посваритися, але це все ненадовго. Я дуже її ціную. 

— Радий, що у тебе все добре, — сказав він. — Тоді чекаю на тебе на вихідних. До зустрічі. 

 — До зустрічі, тату! Добраніч. 

Вона відклала телефон і трохи знічено поглянула на мене:

 — Взагалі-то я не люблю когось вводити в оману, але якби я сказала татові, що живу разом з хлопцем, він би місця собі не знаходив…

— Я тебе не ображу нізащо… — я зазирнув їй в очі. 

 — Я знаю… — тихо відповіла вона. 

— Ходімо… Ми планували фільм подивитись чи щось таке? Можна ще в якусь гру пограти. 

 — Давай, я люблю таке, — Майя усміхнулась. 

— Як щодо карт на роздягання? — я засміявся. Це типу був жарт, але… 

 — Ой, це говорить той, хто пару хвилин тому обіцяв мене не ображати? — вона розсміялась. 

— А що образливого в картковій грі? Ну добре, не на роздягання. На бажання? — запропонував я.

 — Давай на бажання, — кивнула Майя. 

— Тоді я піду пошукаю карти, десь у мене мали бути… А ти обери фільм і може якісь ще закуски б поставити. Я трохи голодний… 

***

Вже за хвилин пʼять ми сиділи перед телевізором у вітальні. Майя дістала їжу, а я приніс карти. Ми узгодили фільм і коли увімкнули його, то почали грати. Виявилось, Майя доволі добре грала в карти. І першу партію вона виграла. 

— Ну, ти молодець, не очікував, що ти такий майстер, — я усміхнувся. — То яким буде твоє бажання?

***

гортай далі, там продовження ------------>