30. Антон

Я ледь не видав себе, коли вони були надто близько. Вронив вазу і довелось міняти місце дислокації. 

А коли я нарешті знову зміг подивитись на них, то переді мною постала картина, яку я б не хотів бачити…

Вони цілувались. І пофіг їм було на те, що до цього їх перервали. Вони все одно це зробили. 

Я зловив себе на тому, що мені дуже боляче. Бачити, як Майю цілує цей збоченець, мені не хотілось. І одночасно з цим я не міг не дивитися. Бо я переживав за Майю. 

Хотілось вибігти до них і забрати Майю. Повезти її додому і заборонити бачитись з цим мужиком. Але Майя вже була повнолітньою і я не міг цього зробити. 

Так само я не міг і піти геть, визнавши, що остаточно програв цьому викладачу. 

Коли поцілунок закінчився, Майя щось йому сказала і щасливо усміхнулась, а він накрив її долоню своєю. 

Я дістав мобільний і написав їй повідомлення. 

“Коли додому?” 

Сподівався, що воно було не надто претенціозним.

Майя, видно почувши звук вхідного повідомлення. дістала з сумочки телефон, глянула, і її брови трохи насупились. Потім вона набрала щось і знову сховала телефон. 

Я прочитав її відповідь, це було всього одне слово. набране великими літерами “СКОРО”. 

Капс мені відправила, з якого дива? 

Я насупився і написав їй відповідь:

“Що ви робите?”

Мені було важливо зрозуміти, чи скаже вона мені правду, чи ні, чи взагалі відповість… Це мало показати, чи важливий їй я. Хоча, після того поцілунку я мав би вже і так все зрозуміти, але… 

Вона знову дістала телефон. важко зітхнула і ще щось написала. Викладач про щось її запитав, вона відповіла, кивнувши на мобільний у своїй руці, певно, пояснювалап, кому пише. 

Тут же дзенькнув мій телефон, прийшла її відповідь:

“Ми розмовляємо, а ти нам заважаєш”.

“Зрозуміло”, — написав я і сховав мобільний. Більше нічого не писав і взагалі вийшов з кафе. 

Все ж, мені тут не місце. Вона щаслива зі своїм викладачем. І я їй не потрібний. 

Але все одно я не міг піти. Мав прослідкувати, щоб вона поїхала додому. 

Я знову поглянув на Майю. Вона в цей час слухала викладача, який щось їй розповідав, але потім заперечно похитала головою. Можливо, він пропонував їй поїхати до нього, а вона відмовилась? Дмитро виглядав розчарованим.  

І все ж я мав простежити до кінця, щоб вона точно поїхала без нього. 

Власне, вони посиділи ще трохи і пішли до виходу з ресторану. Я також прослідував за ними таємно. Там Дмитро знову поцілував Майю, але цей поцілунок був коротким. Потім вони вийшли на вулицю.  

Я слідкував тепер з вікна, бо не міг вийти прямо за ними, Майя точно мене б побачила і впізнала. 

Вони ще трохи постояли, поговорили, а потім розійшлися в різні боки. Майя попрямувала до зупинки маршрутки. 

Я ще прослідкував, як вона в маршрутку сіла, а потім швидко пішов до машини… Треба було бути вдома раніше за неї. 

Я приїхав дуже швидко, перевдягнувся в домашнє, а потім сів на диван, включив телевізор і почав гортати мобільний. 

Майя прийшла за двадцять хвилин. Я почув, як вона увійшла в передпокій, але мовчав. 

Вона роззулася і зазирнула до вітальні:

 — Привіт, ти що, переживав за мене? Як бачиш, я жива і здорова, Дмитро Сергійович не виявився маніяком! 

— І що, навіть не цілувались? — я зазирнув їй в очі. Чомусь було дуже боляче, ще більш боляче, ніж коли я  все це бачив.

Вона ледь почервоніла.

 — А чому я маю тобі звітуватися? — сказала з невдоволенням. 

— Дійсно, — я встав з дивану. — Піду певно теж десь відпочину. З кимось. 

 — Та йди, я тебе не тримаю, — вона розгублено дивилась на мене. — Ти що, образився через це побачення?

— Ти маєш право на побачення, я теж. Дійсно, мені теж не треба сидіти вдома, треба брати з тебе приклад, — я пішов до своєї кімнати, не обертаючись. — Зараз перевдягнусь і піду…

***

гортай далі, там продовження ------------>