21. Майя

Коли ми вже під’їздили до нашого будинку, я відчула хвилювання. Весь час з голови не йшов той поцілунок, хоч він і був безневинний. Чи він щось значив? Чи Антон просто чмокнув мене в щітку, як міг зробити з будь-якою дівчиною, а я вже придумала собі цілу історію, яка може розвинутися між нами далі?  

Мій життєвий досвід показував, що занадто розвинена фантазія —  не завжди на благо. Іноді краще до всього ставитись спокійніше. Так що забуваю про поцілунок і поводжуся як завжди. Тим більше, мені подобається Дмитро Сергійович…

Але те, що Антон не дав Лізі прогнати мене, все одно мені дуже сподобалось. 

 — Дякую, що залишив мене, — сказала я, коли авто вже зупинилось. — Я, якщо чесно, і не хотіла їхати з Севою…

— Я теж не хотів, щоб ти з ним їхала, — Антон зазирнув мені в очі. — Певно, це дивно? Я ж не маю ніякого права чи щось таке, але не хотів і все.

 — Ну, це нормально, ти переживаєш за мене, все ж ми друзі, — я всміхнулася, але серце моє мимоволі забилося швидше від його погляду і слів. 

— Так, переживаю, — кивнув Антон. — Добре, ходімо додому. Треба виспатись. Завтра на пари. Бляха… — раптом сказав він. — Я так і не прочитав деталі. Про батька… 

 — Ой, я теж забула про це, — я зітхнула. — Я прочитала ту статтю, але ж, мабуть, то неправда? 

— Я зараз теж все прочитаю перед тим, як щось робити, — кивнув Антон. — Ходімо до квартири. Там цим і займусь.

 — Добре, — вирішила не підіймати більше цю тему з інтернет-плітками, хіба що Антон сам захоче про це поговорити. — Зараз я швиденько зроблю якусь вечерю.  Смажену картоплю любиш? 

— Давай, дякую, — він кивнув і вже дістав мобільний. Тут же насупився, коли почав дивитись в нього. 

Я пішла на кухню і стала чистити картоплю, потім порізала її й виклала на сковорідку. Коли страва була готова, вирішила піти і покликати Антона, так як він сам чомусь не приходив. 

Я зазирнула до його кімнати і побачила, що він сидить, опустивши голову і тримає в руках мобільний.

— Антоне, що трапилось? — я аж злякалася. таким він був блідим. 

— Ти бачила те фото? З жінкою… — він зітхнув. 

— Але, може, то якесь згенероване фото, несправжнє… — сказала я не дуже впевнено. Його батько не виглядав бабієм, але хтозна, раптом він дійсно закохався в якусь жінку? З чоловіками таке буває, криза середнього віку, те-се…

— Не знаю… Але що як він і мене від дому подалі відсторонив цими покараннями для того, щоб приховувати свої інтрижки краще? Мама мені жодного разу не дзвонила ще… 

 — Та ну, ти не маленька дитина, сидиш в інтернеті, все одно все дізнався, думаю, одне з іншим не пов’язане… 

— Є різниця. Зараз він може що завгодно сказати, я не буваю вдома. Я не бачу, що там відбувається. Раніше я часто додому їздив, але після цієї сварки взагалі ні. І то, він ще все погіршив тими нападками в барі. 

  — Тобі треба поговорити з батьком віч-на віч. І тоді ти точно знатимеш, правда це чи вигадка, — я зітхнула. — І підтримати маму авжеж треба, мабуть, їй погано зараз…

— Якщо він їй зраджує, я його побʼю, — він насупився. 

 — Ну, то їхні особисті справи, ти не маєш втручатися… — сказала я, хоча подумала, що сама б, потрапивши в таку ситуацію, навряд чи дотрималася цієї поради. 

— Це моя матір, моя родина, що значить, я не маю втручатися? — він зазирнув мені в очі. — Якщо хоче спати з іншими, хай розлучиться. Чому вона має страждати через нього?

 — Ну так, якщо він дійсно кохає іншу, то має розлучитися. Не бери це так близько до серця, — я несподівано для себе самої сіла поруч з ним і обійняла його. — І якщо тобі треба поговорити, то я готова тебе  вислухати в будь-який час дня і ночі…

***

гортай далі, там продовження ------------>