20. Антон

Я був в шоці, коли Майя сказала Севі “так” на його спонтанну пропозицію. ХОтілось сказати щось різке типу “Ти нікуди з ним не поїдеш!”, але ж ми з Майєю не були парочкою, щоб я мав право предʼявляти якісь претензії. 

— Ти що, реально хочеш з ним поїхати?

 — А що такого, Севаж твій друг, — сказала вона. — Отже, йому можна довіряти…

— Але ти приїхала зі мною, — я насупився. — Я думав, що і поїдемо ми разом. Ти ж сама казала, що можеш залишитись.

 — Ліза ж не хоче, щоб я була присутньою під час вашого творчого процесу, — Майя знизала плечима. — А надворі досить прохолодно, щоб чекати там… Та й різні люди увечері тиняються…

— Я б тебе нізащо не пустив саму на вулицю зараз стояти і чекати, я про таке не казав, — я насупився. — Лізо, чим тобі заважає Майя? Я хочу, щоб вона залишилась. Або я повезу її додому зараз… Але це час. Нам простіше швидко обговорити все, подумати, але Майя хай лишається.

 — Вона мені не заважає, — сказала Ліза дещо ображено. — Але все ж я не хотіла б, щоб  хтось втручався в нашу роботу, тож, якщо Майя сидітиме тихенько, хай лишається… Я не проти! 

— Ну, вона не втручатиметься, — я кивнув і поглянув на Майю. — Ми недовго, почекаєш ще трохи, будь ласка?

 — Так, звичайно, — Майя усміхнулась мені. — Пороблю поки домашку, так що вашому процесу заважати не буду…

— Дякую, — я усміхнувся і не знаю чому, нахилився до неї і чмокнув її в щоку. Це відбулось якось спонтанно, само собою. 

Майя поглянула на мене здивовано. а потім на її обличчі розцвіла усмішка. 

 — Будь ласка, — тихо сказала вона. 

Я теж усміхнувся їй, підморнув і пішов до Лізи, яка сиділа за столом трохи насуплена. 

— Так, ну що, в тебе є якісь ідеї по тексту? Награти мелодію знову?

 — Так, будь ласка, — буркнула вона. 

Я кивнув і почав грати…

***

І все ж робота у нас з Лізою сьогодні не клеїлась. Після півгодини спроб я все ж сказав: 

— Певно, сьогодні ще не час цієї пісні. Може, подумаю вдома ще. Ти теж, якщо будуть ідеї, скажеш на репетиції післязавтра, добре?

 — Так, я спробую ще попрацювати сама, і післязавтра принесу готовий варіант, — сказала Ліза, не дивлячись на мене. 

— Я теж подумаю. Може таки напишу першу пісню. Мені тепер цікаво це зробити, — сказав я у відповідь. — Дякую, що викликалась допомогти, — додав нейтральне.

 — Мені не важко, — Ліза усміхнулась. — Завжди до твоїх послуг…

Я зібрав інструмент і поглянув на Майю. Вона підвела очі від телефона і усміхнулась мені. 

— Вже їдемо? — запитала, дивлячись иені в очі.  Блін, все ж вона була дуже милою… Я заглядався на неї все більше з часом. 

— Ага, — я теж усміхнувся. — Не занудьгувала тут?

— Ні, я захопилася підготовкою до завтрашнього семінару. А ви щось написали? 

— Поки що ні, ну, так буває з піснями. Не завжди все йде чітко коли ти сідаєш писати. Але може мені ще щось в голову вдома прийде. Часу впритик, але він таки є.

— Якби не ти, то думаю, у мене б вийшло написати, — буркнула Ліза до Майї.

 — Хіба я вам заважала? — Майя підняла брови. 

— Мене відволікала чужа присутність, — насупилась Ліза.

— Я попереджав тебе, що я її не відпущу. Тож вже як є, — зупинив я Лізу. — Давайте не сваритись. Треба їхати по домівках, вже пізно.

— Добре, — буркнула Ліза. — Я викличу таксі… Ви ж певно не захочете мене підвезти…

— Можемо підкинути до метро, — сказав примирливо.

—  Добре, хай до метро…

Ліза виглядала насупленою, певно, розраховувада, що я довезу її до домівки, як це робив раніше.  

А потім ми її висадили і поїхали додому. Я чомусь відчував хвилювання. Може, бо згадав, що поцілував Майю? Хоча навряд поцілунок в щоку щось для неї значить, так?... Але якщо я після сьогодні прокинусь в її ліжку, то все буде якось не так, ну мені принаймні так здавалось… Хоча може я перебільшую і нічого такого не трапилось…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!