18. Антон

Я дуже хвилювався перед приходом Майї. Якраз нарешті довів до пуття ту мелодію, яка мені снилась, тож мав сьогодні показувати її хлопцям. І від того, що вона теж її почує, хвилювання тільки додалось.

З іншого боку, вона ж не знає, що я думав про неї, коли її писав. Тож нічого страшного не відбудеться.

Пацани теж помітили, що зі мною щось не так. 

— Що це з тобою, очі так блищать, — запитав Сева. — Чи не захворів часом?

— Ні, все зі мною добре, — я махнув рукою. — Я ж написав ту мелодію. Ну, казав же, що запропоную варіант. А вже слова хтось з вас напише, якщо сподобається. Ну, для конкурсу.

 — Я напишу, — тут же озвалась Ліза.  — Можемо, як і домовлялися, разом попрацювати над цим. 

— Ну, я не проти. Ти, або може ще у когось будуть ідеї. Я тексти ніколи не писав, тож якось стрьомно все запороти, — зізнався я.

 — У Лізи гарно виходить. — підтвердив Ветал. — І у Севи теж…

 — Ну, Сева й так зайнятий всіма цими організаційними моментами. — тут же сказала Ліза. — Не будемо ще й тексти звалювати на нього!

— А взагалі, якщо ти написав мелодію, то міг би і текст принаймні спробувати, — подав голос Сева, поглянувши на мене. — Ну, часу мало. Можеш спробувати ти і паралельно Ліза. А я хочу зробити нам лого, займусь цим. Раз ми вже йдемо на новий рівень.

— Ну, я можу спробувати, — я кивнув. — Але давайте я все одно вам зіграю її  вживу ще, може комусь прийдуть ідеї. 

 — Почекай, в тебе комірець перекрутився, — раптом сказала Ліза, підійшла до мене зовсім близько і поправила комірець. 

І саме цієї миті за її спиною в дверях я побачив Майю. Вона стояла якось невпевнено, і, здається, не знала, що їй робити.

— Майє! — я відсторонився від Лізи і підійшов до неї. — Ти прийшла! Ми якраз зараз починатимемо. Дуже радий, що ти прийшла… 

Здається, я дуже хвилювався. Бо це вперше мав грати перед нею. 

 — Привіт, — вона трохи знічено усміхнулась. — Сподіваюся, не стану вам на заваді…

— Ні, авжеж, не станеш, — я усміхнувся. — Сподіваюсь, тобі буде цікаво… 

Майя  дійсно з цікавістю озиралась навкруги. 

 — Я вперше на справжній репетиції гурту, — сказала вона.  — Тут круто!  

— Ну, студійка тут маленька. Але нам достатньо, — відповів я. — Так, давай я тебе з усіма познайомлю. Це Сева, він типу лідер. А то — Ветал. Ну а Лізу ти бачила.

 — Дуже приємно познайомитись, — відповіла вона. — Я Майя, навчаюсь на біологічному. Ми з Антоном сусіди. 

— Зрозуміло, нам теж приємно, — кивнув Ветал, усміхаючись. — Не знав, що на біологічному навчаються такі красуні. Це ти типу прямо вченою будеш? Чи викладачкою? Чи ким? — поцікавився він.

А мені чомусь стало неприємно. Чому це він її так розпитує? 

 — Після закінчення універу можу працювати вчителем, а якщо піду вчитись далі, в аспірантуру, то можу й наукову кар’єру спробувати зробити, — Майя усміхнулась. — Я хочу займатися мікробіологією. 

— Майя буде досліджувати рак, — додав я. Певно, мені хотілось показати всім, і Веталу зокрема, що я для Майї ближчий, особливий. Хоча, щодо останнього я сумнівався. А от ближчий точно. Не дарма ж ми щоранку прокидаємось разом…

 — Це круто, — сказав Ветал. — В мене дідусь помер від раку, думаю, якщо хтось винайде ліки від цієї хвороби, то стане відомим на віки! 

— Так, я теж думаю, що це дуже круто, — я кивнув. 

— Може, ви вже перестанете вихваляти Майю і ми почнемо репетицію? — запитала трохи насуплено Ліза. 

В цей момент мій телефон в кишені сповістив про нове повідомлення. 

Я дістав мобільний і зазирнув в екран. Побачив, що мені писав колишній приятель з компашки мажорів.

“Гей, Антоне, а правду пишуть про твого батька?” — і прикріпив до повідомлення посилання.

Мої очі розширились, коли я побачив підпис під ним… 

сь і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!