17. Майя

Ця Ліза одразу мені не сподобалась. Якось надто ласо поглядала вона на Антона… Невже він погодиться піти з нею на побачення?

— Еее… Навіть не знаю, — він почухав потилицю. — Зараз багато справ, ну ти ж сама знаєш. Треба нам нову пісню зробити. Для того конкурсу. 

 — Та знаю, — відповіла Ліза. — Роботи дійсно багато. Але я не сумніваюся, що ти напишеш щось справді круте, класну музику. А з мене тоді текст. До речі. ми ж можемо і разом сісти попрацювати, як робили це раніше?

Блін. вона прямо вішалась на нього… Я відчувала досаду, хотілося, щоб він нікуди не йшов з нею…

— Ну, попрацювати можна, — відповів Антон замислено. — Коли і де? На студії певно буде найзручніше. 

 — Давай увечері, тоді люди розходяться, ніхто нам не заважатиме… Годині о дев’ятій нормально? 

— Можна одразу після репетиції, — він кивнув. — Якраз буде восьма тридцять чи щось таке. 

 — Домовились, — вона ще раз йому усміхнулась. — Тоді до зустрічі! Бувай, Майє! 

Повернулась і пішла до виходу. У мене одразу зіпсувався настрій. 

 — Тобі не здається, що вона клеїться до тебе? — запитала я пошепки, коли ми вже сідали за свій столик. 

— Та ну, ні, — Антон махнув рукою. — Ми просто друзі. Не видумуй. Вона хоче виграти той конкурс. Ну, принаймні пройти в частину, де нас будуть показувати на ТВ. 

 — Прикольно, — сказала я без особливого ентузіазму. Все ж, це його захоплення, справа його життя. Я маю радіти за ньго і бажати йому успіху. Але щось не раділося. Перед очима весь час з’являлася єхидна посмішка Лізи. — Ну, я бажаю вам перемогти! 

Дивилася у свою вазочку з морозивом і мовчала, було чомусь сумно. 

— Ти засмутилась? — здивувався Антон. 

— Не знаю… Мені сумно, що ти ввечері не будеш вдома, — раптово для самої себе сказала я. 

— Якщо в тебе багато часу… В принципі, ти могла б прийти на репетицію. Ти ж ще не чула, як ми граємо, — запропонував Антон. Хоча схоже, він не зрозумів, що я трохи ревнувала його до тієї його Лізи.

 — З задоволенням прийду! — вигукнула я. — А твої друзі не будуть проти?

— Не думаю. Ну, ти ж не будеш заважати. Просто посидиш тихо та і все. Послухаєш. А якщо стане нудно можеш піти, — тут же додав Антон. — Я не ображусь якщо що. А то ми по сто разів переграємо одне й те ж саме.

 — Мені не стане нудно, — я усміхнулась. — Дякую за запрошення! Хочеться послухати вашу музику, здається, вона має мені сподобатись!

— Ну, це якщо ти любиш таке. У нас суміш року з елементами попу. Це популярна зараз течія. Прийшла ще з Кореї. Дівчтата таке зазвичай люблять. У нас більшість фанаток молоді жінки і дівчата. 

 —  Не назву себе великою знавчинею сучасної музики, але з цього опису мені вже цікаво, — сказала я. — А ти соліст, так? 

— Ага, співаю, — він кивнув. — Ну, сподіваюсь тобі дійсно сподобається. 

***

Я дуже ретельно збиралась на цю репетицію, хоча зазвичай не надто заморочувалась зовнішнім виглядом, сьогодні ж хотілося виглядати бездоганно. Мабуть, через те, що Ліза була дуже стильною і мала інстаграмну зовнішність, мені хотілося не відставати від неї…

Вони мали репетирувати на студії. і Антон дав мені адресу, але сам поїхав раніше, бо в нього були ще якісь невирішені справи. Тож я вийшла з таксі і озирнувшись навколо. знайшла потрібний будинок і зайшла досередини. Там спитала в охоронця. де зараз відбувається репетиція, і він розповів як мені пройти туди. 

Але коли я увійшла до зали з розставленими інструментами, перші, хто впав мені в очі, були Атон і Ліза. Вона стояла зовсім близько до нього і поправляла комірець його теніски. Я відчула, що мені хочеться підбігти. і відштовхнути її…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!