14. Антон 

Я ревнував Майю, страшенно ревнував. Певно, тому і ляпнув про Лізу. Але їй здається, було все одно. Вона ще сказала, що “мені пощастило”. 

Бляха, ну чому я в неї у френдзоні? Може, Майю взагалі не цікавлять хлопці? Вона ж науковиця, а вони всі дивні… Хоча ні, вона все ж була зацікавлена в тому Дмитрі. І це при тому, що я цілодобово поруч, а той Дмитро фігзна де. Точніше, він з нею тільки в універі. 

— То що у тебе з тим Дмитром? Реально нічого? Ти так захоплено про нього розповідала, що щось не дуже віриться. 

 — Він мій викладач, — вона знизала плечима.  — Що між нами може бути? 

— Студентки часто закохуються у викладачів, хіба ні? — відповів я питанням на питання.

 — Але я не закохана, — вона чомусь почервоніла. — І взагалі, до чого цей допит? Яка тобі різниця, хто мені подобається?

— Забий, піду до себе, вже пізно, — я встав з-за столу, прибрав за собою келих, сполоснув його водою і поставив залишки дитячого шампанського в холодильник. 

 — Давай, — вона знизала плечима. — А що, вечеряти не хочеш?

— Щось апетит пропав. Бувай, — буркнув я і пішов до себе. 

Чомусь дуже злився. Але не хотів, щоб Майя це бачила.

Вночі мені знову наснилась пісня. Мелодія була такою неймовірною, що спочатку я думав, що мені просто сниться чужий хіт.

Але коли я різко прокинувся і одразу дістав нотний зошит, щоб накидати ритм, то побачив, що це якраз було щось зовсім нове, я ще не чув подібного. Ця мелодія була дуже сильною.

І мені навіть хотілось написати до неї слова. Але в цю мить в голову вже нічого не лізло. Та і не дивно, все ж, вже була ніч. Голова і так була квадратна. Записати мелодію вже було великим дивом.

Хоча може, коли я завтра прокинусь і зіграю її, то вона вже не здасться мені такою геніальною…

Саме з такою думкою я і заснув, тепер вже міцно і без сновидінь.

Прокинувся від того, що відчув аромат чогось солодкого прямо під носом. Розплющив очі і побачив, що знову лежу в ліжку єдиноріжки. 

Як по команді вона також одразу розплющила очі. 

 — Це вже стало традицією для тебе? — пирхнула Майя. — Цікаво, чому ти жодного разу не прокинувся у кухні, або у вбиральні, а весь час у моїй кімнаті? 

— В ліжку ясно що зручніше, — хмикнув я. — Тіло знає, де йому краще.

 — Хіба людина з лунатизмом думає? Я думала, ворна йде куди завгодно…

— Кажу ж, тіло краще знає, воно веде кудись там. Видно моє тіло хоче в це ліжко, — припустив я і трохи сильніше вдихнув цей солодкий аромат. — Ти пахнеш полуницею. 

 — В мене гель для душу з полуницею. І шампунь, — пояснила Майя.  — Скажи своєму тілу, будь ласка, що у нього є власне ліжко! Хай залишається там 

— А якби з тобою прокинувся той твій Дмитро, ти б його теж сварила? — запитав я трохи ображено. 

Вона на мить ніби “зависла”, і її щоки ледь порожевіли.

 — Так! В моєму ліжку може спати лише той, кого я сама туди запрошу!  — сказала занадто швидко. 

— А ти його запрошувала? — я награно широко округлив очі. Ну розумів, що ні, але мені хотілось її подражнити. — Що, відмовився? Бо ти цнотлива?

— Йди до біса!  — розізлилась вона і штовхнула мене з такою силою, що я звалився з ліжка. Але я потягнув за собою ковдру. І тут мені відкрилось те, чого раніше я толком не бачив. 

Сьогодні було дуже жарко і Єдиноріжка була  в одній лише білизні. Рожевій. Бляха. Білизні. І більше ні в чому… Тіло одразу зреагувало, швидше, ніж сама Майя, яка, втім, змогла мене здивувати… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!