12. Антон

Коли я повернувся до хлопців, настрій був кепський. В якусь мить мені навіть захотілось взяти зароблені гроші і спустити їх прямо тут, в барі. 

Хлопці зрозуміли, що зі мною щось не так. 

— Що трапилося? — запитав Сева. — Куди ти раптом зник? 

— Та так… Батько виявився серед глядачів, — відповів я похмуро. 

 — Нічого собі! — похитав головою Ветал. — Що, розгнівався на тебе?

— Вважає це несолідним — виступати в барі, — я насупився. — Власне, він мені вже і грошей не дає, це от хотів, щоб я ще й кинув групу і займався чимось “толковим”. Але я сказав, що не буду робити так, як він хоче. Скоро, по ходу, не буде в мене бабок навіть на бензин, — я невесело усміхнувся. 

Подумав, що тепер вони відвернуться від мене. Я завжди був їм потрібен тому що мав гроші. Якщо так, то так тому і бути. Попередні “друзі” так від мене вже відвернулись, я не здивуюсь, якщо з цими станеться те ж саме.

 — Ну ми ж наче домовились із власником клубу, він обіцяв нормально платити, хай ти не шикуватимеш, але на бензин і їжу має вистачити, — сказала Ліза.  — Не хвилюйся, батько може пересердитись, якщо побачить. що ти сам заробляєш гроші, а не просиш у нього…

— Хтозна, — я зітхнув і поглянув на хлопців. Ну, Лізі я подобався, тож було логічно, що вона мене підтримала. Певно. Зато дізнався, що подобався їй не просто за гроші, певно.

 — Все розрулиться. — кивнув Сева. — Не треба зациклюватися на тому, щоб вгодити батьку. Якщо ти зможеш стати незалежним від нього, він не матиме на тебе важелів впливу, і тоді доведеться йому миритися з твоїм захопленням музикою. 

— Так, певно, ви маєте рацію, — усмішка сама собою зʼявилась на обличчі. — Дякую, друзі. Для мене це дійсно важливо. Ну, музика… І наша група. Я буду старатись. 

 — Можеш розраховувати на нашу підтримку, — Сева поплескав мене по плечу. — Ну там, якщо треба будуть гроші… Звісно ми не мільйонери. але чим зможемо — виручимо! 

— Не хочу брати в борг, постараюсь по максимуму заробляти. Але дякую, я реально дуже радий, що з вами в одній групі… Певно, друзі перевіряються саме таким чином… 

***

Коли я їхав додому, настрій був хороший. Я навіть зайшов до магазину біля нашого будинку, і купив два тістечка і дитяче шампанське, щоб відсвяткувати мій перший концерт. Ну, нам було можна і не дитяче. Але всяку бурду дешеву купувати я не збирався… А на дорогу не бурду бабок не було. 

Мені хотілось, щоб і Майя теж мною пишалась. Не знаю, чому. Може, це через те, що вона тоді підтримала мене з музикою… Хоча не була зобовʼязана. Вона працювала на батька по факту, тож могла завернути цю ідею, або здати йому мене. Але вона цього всього не зробила. 

Я йшов у піднесеному настрої. Але подумав, раптом Майя вже спить? Все ж, з бару і ще й після супермаркету я повернувся доволі пізно. Я вирішив зайти тихо зі своїм ключем і поглянути, чи вона ще не спить. Бо не хотів дзвінком її розбудити.

Тихо повернув ключ, зайшов до передпокою і майже одразу почув її голос. Здається, вона говорила з кимось по телефону.

—... і ти уявляєш, я так розхвилювалася від того, що говорю з ним, що забула, про що хотіла запитати. І от стою, як дурепа, мямлю щось про терміни здачі курсової, хоча це все ж є в розкладі у деканаті…. І думаю, що Дмитро теж зрозумів, що він мені небайдужий… Він сказав, що я найталановитіша студентка… Я тепер заснути не можу, увесь час прокручую в думках нашу розмову…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!