10. Антон

Після попередньої ночі в голові крутилась якась нова ідея, але я не встиг її запамʼятати достатньо добре, щоб оформити в текст чи музику. Тому коли їхав на репетицію, то у мене все ще не було що показати хлопцям.

Коли я зайшов до студії, то побачив, що пацани збирають обладнання.

— А що трапилось? — я здивувався. 

— Ти ж наче був не проти, щоб ми почали виступати в барі? Сьогодні  подзвонив власник, сказав, що попередні музиканти вже не будуть там виступати, тож треба прийти прямо сьогодні, і якщо це не будемо ми, то він спиниться на іншому гурті…

— А скільки нам будуть платити? — поцікавився я. — Доплатять за цю раптовість і терміновість?

— Так, обіцяють нормальну оплату, і за раптовість ще буде премія, — запевнив Сева. 

— А з чого це тебе взагалі стали цікавити гроші? — Ліза уважно поглянула на мене. — Хіба ти не мажорчик?

— А що, “мажорчикам” по-твоєму гроші зайвими бувають? — я ледь насупився. Друзі не знали, що я зараз практично на нулі… Ну і хай не знають. Мало як вони відреагують. Може, як і мої інші “друзі”, які з моменту, як я не зміг заплатити, більше зі мною на звʼязок самі не виходили.

— Ну, добре. не злись, — примирливо сказав Сева. — Гроші потрібні всім, бо лише на батьків сподіватися ризиковано. Чимось не вгодиш — і уріжуть фінансування… А тут ти сам собі будеш господарем! 

— Саме так, — я кивнув. — Я хочу бути сам собі господарем!....

***

Ми поїхали в барчик за годину до виступу. Треба було налаштувати апаратуру. В барі в цей момент вже були люди. Але мало. Я згадав, що якось забирав батька з цього барчику після того, як він тут з партнерами доганявся… Точно, це був саме цей заклад! Ну але так же мій батько в бари практично не ходить, навряд він прийде сьогодні, так?... 

Я подумав, що це було б ну зовсім кепсько. Якби він прийшов. Але мене пронесло. 

Ми все налаштували а потім о восьмій почався наш виступ, який мав тривати дві години. Людей було достатньо багато, а грошей нам дали дуже мало. Кожному мало дістатись всього по тисячі гривень. Але і це вже було щось, доволі приємне “щось”. Враховуючи, що батько мені виділив всього три тисячі на місяць. Правда, на цю тисячу я навіть машину толком не заправлю… ну, пофіг. Треба знайти ще пару закладів, щоб заробляти щодня по тисячі хоч. Тоді це буде вже щось. Хоча, не факт, що всі мої одногрупники на подібне погодяться…

Мені сподобалось виступати, я навіть відчував якийсь драйв від цього всього. Публіка тепло нас прийняла і поступово барчик став наповнюватись людьми. 

А вже коли ми догравали останню пісню “на біс”, коли була майже десята, до бару раптом зайшов мій батько з якимись чоловіками. 

Я спочатку захотів кудись сховатись, аж запанікував. Але потім вирішив просто трохи відвернутись.

Ну не помітить він мене. Він навіть не припустить, що я міг би отак грати в якомусь барі… 

Власне, ми дійсно дограли останню пісню і вже коли спускались зі сцени, я відчув полегшення.

От тільки коли я знов поглянув в сторону, де сидів батько, то побачив, що його там вже немає. 

Я почав озиратись навколо і раптом побачив його прямо перед собою. 

— Ходімо до машини, — сказав батько впівголоса. Він ніколи не любив привертати до себе увагу. 

Я зітхнув і пішов з ним. Потім своїм все поясню… 

Ми вийшли на вулицю, трохи відійшли від входу, і тоді він сказав: 

— Як ти можеш так позорити моє ім’я? Виступати на сцені перед людьми, що п’ють і жують! Як наче ти якийсь голодранець! 

— Нагадаю, це ти зробив мене “голодранцем”! — заявив я. — І взагалі… Що не так з виступом? Людям сподобалось! Їм сподобалась наша музика, зрозуміло?

 — Це несолідно, — замотав головою батько. — Я розумію, якби ти виступав на якихось конкурсах, десь, де інтелігентні люди… але в барі… Просто немає слів! 

— На тому гроші не заробиш. А ти сам сказав мені заробляти. Грузчиком я не буду, не моє це. Буду заробляти, як хочу, це моє життя! — заявив я. Потім побачив, що мої друзі виходили з бару в пошуках мене, певно. — О, мої друзі вийшли. Я піду. Маю забрати апаратуру…

Не давши батькові більше і слова сказати, я побіг назад до входу в бар… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!