8. Антон

Я гуляв якоюсь дивною галявиною, де все було зроблено з мильних бульбашок. Але бульбашки ці були не прості, їх можна було жмакати. Це нагало мені ті тіктоки з такими штуками, залипальні відосики. Жмакати їх було дуже приємно.

Але потім відбувся якийсь поштовх, ніби легенький землетрус. 

І здаєься, мене ще хтось кликав.

Я схопився за ці бульбашки сильніше, аж раптом мене щось вдарило по голові. 

Я розплющив очі і побачив, що я стискаю в руках кхммм… Бульбашки єдиноріжки, притискаючи її до себе повністю. 

Вона вдарила мене кулаком по шиї:

 — Не знала, що ти маніяк!  Ану марш з мого ліжка!  

— Ти чого бʼєшся? — я насупився і потер шию, встаючи з ліжка. І тільки тут згадав, я ж сплю голий…

— Блін, ти можеш хоч труси вдягнути? — обурено вискнула Майя. — Не тільки маніяк, а й збоченець-ексгібіціоніст!  

— Хіба маніяки і так не збоченці? що ще гібініст? — я смикнув з неї ковдру, щоб прикритись, і побачив, що Майя була в коротенькій нічнушці, яка зараз ще більше задерлася, відкриваючи її ноги майже повністю. 

 — Ексгібіціоністи — це придурки, які ходять і показують людям свої… гм… органи, — вона смикнула ковдру назад на себе.  

— А я не ходив, я спав! — зауважив я і знову став голим, бо вона забрала ковдру. 

 — Ти хочеш сказати, що заснув у своєму ліжку, а прокинувся в моєму? — Майя іронічно підняла брову. — Хоча б вистачило гідності зізнатися, що спеціально прийшов, бо думав, що я піддамся на твої чари і буду тобі більше грошей давати! 

— Я що, схожий на куртизанта? — я насупився. 

 — Ну… не дуже… Але чогось же тебе занесло в мою спальню? Може, побився об заклад зі своїми приятелями?..

— Спав я! Спав! Може то від стресу… Я вдома, в своїй двоповерховій квартирі, інколи прокидався не в своїй спальні теж, — відповів я похмуро. 

 — О, то може, ти лунатик?! — вигукнула Майя. — По дахах лазиш?

— По яких ще дахах? — в щоці запитав я. — Хочеш скаазати, я можу голим ходити по вулиці? Ні, не було такого! 

 — Я чула, що люди з лунатизмом можуть вилазити на дахи, покартизах ходити, а якщо їх розбудити, вони можуть впасти і розбитися…

— Я тобі що, кіт, щоб по карнизах ходити? — я вигнув брову. — Та ні… Не роблю я такого… Ніби.

 — Тобі треба біля ліжка стелити мокрий килимок, — порадила Майя. — Як тільки станеш ногами на мокре й холодне, так одразу й прокинешся. І не підеш нікуди, а ляжеш назад спати! 

— Якось звучить не дуже, воно ж неприємно, — відповів я з сумнівом. Я прикривався буквально тільки долонею, а Майя здається і забула, що я голий. 

 — На, — вона кинула мені покривало. — Обмотайся! А то ще своє достоїнство застудиш! 

— Що, встигла розгледіти? Там є чим пишатись, — я задер носа. — Ми з пацанами з дитинства порівнювали довжину і в мене найдовший!

Вона раптом почала реготати.

 — Ой, уявляю собі картину! А як ви їх порівнювали — на око, чи сантиметром міряли? 

Я обмотався покривалом:

— Так, брали сантиметр або лінійку подовше. 

 — Добре, що я не хлопець, — підняла Майя очі до неба. — Хоч такими дурницями не займаюся!  Йди в свою кімнату, бо мені треба встати з ліжка і перевдягнутися!

— Ти мене вже бачила голим, то чого вже соромитись! 

 — Якщо тобі подобається перед дівчатами ходити голим, це не значить, що я роздягаюся перед хлопцями, — все так же, загортаючись у ковдру, вона виштовхала мене за двері і гукнула навздогін: — Сніданок за двадцять хвилин! Не проспи! 

Я усміхнувся, виходячи з кімнати. Все ж, це буде весело — жити з Єдиноріжкою… 

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!