Я була страшенно зла на Антона. Тому підштовхнула його в напрямку входу в квартиру:
— Давай, іди, сам з сусідами розбирайся, бо це ти винуватець халепи!
— Що? Куди? — він все ще виглядав сонним. — Мені водоспад снився… Нащо розбудила… — він підійшов до шафи. — Дай вдягнутись, чи хочеш подивитися на мене голого знов? — він хитро усміхнувся.
— Вдягайся і йди до дверей, я піду поки їм відкрию, але ти зразу приходь теж! — розлючено буркнула я і побігла до вхідних дверей.
На порозі стояла жінка пенсійного віку, в похапцем накинутому махровому халаті і м’яких капцях.
— Чим ви там займаєтесь?! У мене квартиру затопило! Будете платити за ремонт!
— У нас трубу прорвало, — на ходу вигадала я. — Я все перекрила, зараз приберу воду. Вибачте за незручності!
— Я викликаю поліцію! Ви маєте відшкодувати мені ремонт!
— Добре, викликайте, — буркнула я. З зовнішнього вигляду жінки не було схоже, щоб у неї був якийсь крутий ремонт. Зателефоную Володимиру Валерійовичу, він розбереться з цим. — Хай складуть акт, бо ви ще захочете таку суму відшкодування, що й нову квартиру на неї можна буде купити…
— Вже викликаю! — сказала вона і тут же я побачила, як до коридору виходить Антон.
Він був вдягнений тільки в шорти, а торс так і лишив голим.
— Вибачте, це через мене, я вчора купався, а потім якось не вимкнув воду… — він поклав руку на стіну і ніби навис наді мною, хоч і дивився на бабку.
— Ну, я можу й не викликати, — бабця чогось розгубилася. — Я все одно мала ремонт робити, то ви просто купите мені нові шпалери. І я не буду мати претензій.
— Домовились, — Антон підморгнув їй.
— Тоді я принесу чек з магазину, — сказала вона і тут же пішла.
— Схоже, ти розбив їй серце, бабця в тебе закохалася, — сказала я з усмішкою полегшення.
— Авжеж, я ж такий класний красунчик, — він усміхнувся і задер носа.
— А тепер, красунчику, бери ганчірку, і пішли вимочувати воду, — скомандувала я.
— Може, ти якось сама? Я он нам бабки на бабку зекономив… Не люблю мікроби, — він поморщився, поглянувши на мокру підлогу.
— Потоп ти влаштував, то й прибирати маєш сам, — обурилась я. — Я й так з доброю душею вирішила тобі допомогти! Можеш узяти швабру з віджимом, щоб ручки не попсувати!
— Якщо я підчеплю якусь хворь, то бцде на твоїй совісті, — буркнув він, але швабру взяв…
***
Поки ми прибрали в квартирі, то вже й весь сон пройшов.
— Вип’єш чаю? — запитала я в Антона.
— Ага, давай, — він кивнув. — Щоб швидше заснути. Мені пісня снилась! Але я тепер не пам’ятаю її…
— А ти пишеш пісні? — мені стало цікаво. — Можеш щось заспівати? Поки чай гріється.
— Без розігріву, вночі? Ні, дякую, — він похитав головою. — Але можу потім показати запис. Ми зараз маємо написати нову пісню для конкурсу.
— Ну добре, покажеш. А що за конкурс? — зацікавилась я. — Це будуть показувати на телебаченні?
— Якщо пройдемо попередній відбір, то попадемо на тв-шоу, — він кивнув.
— Ясно, а в мене теж мрія, я хочу потрапити по обміну в США, — поділилась я. — Хочу попрацювати в тамтешніх лабораторіях, але для поїздки треба чимало грошей, тож це, мабуть, так і залишиться моєю мрією. Зараз мені аби тата вилікувати, а все інше не так важливо…
***
Ми випили чаю з м’ятою і ромашкою і пішли кожен до своєї кімнати. Я якийсь час крутилася в ліжку, все було незвичним, не таким, як удома. Але потім усе ж втома взяла своє, і мене зморив сон.
Не пам’ятаю, що мені снилося, але, здавалося, минуло зовсім мало часу, і я знов прокинулась, та вже був ранок. Через щілинку у фіранці в кімнату лилося яскраве сонячне світло. А поруч зі мною солодко посопував Антон.
Я аж очі протерла, думаючи, може, це ще якийсь дивний сон триває, але ні, Антон не зник, він тільки раптом обійняв мене, все так само не розплющуючи очей.
— Ти що тут забув? — вигукнула я, вириваючись з його обіймів…
Ось і чергова глава!
Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =)
Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора)
Також чекаю на коментарі!
#167 в Любовні романи
#11 в Романтична комедія
#17 в Молодіжна проза
протистояння характерів, поганий хлопець і хороша дівчина, максимумхімії
Відредаговано: 10.07.2026