6. Антон

#на зустрічі групи

Коли я приїхав, то вже запізнився. Зайшов до студії і побачив, що Ветал, Сева і Ліза дивляться на мене з осудом.

Ну, точніше з осудом в основному дивився Ветал, бо йому подобалась Ліза. А Ліза скоріш просто картинно надула пухкі губки і ледь насупилась. 

Сева, наш лідер, виглядав майже нейтрально. 

— Чому ти весь час запізнюєшся? — запитав Ветал роздратовано. — Знову якісь мажорські штучки? Ти не забув принести гроші на оренду? 

— Ні, я все приніс, — я похитав головою і дістав гроші, які взяв у Майї. Простягнув їй Севі, який збирав на оренду. — Тримай, Сево. Ви казали, що нам запропонували виступити в барі? А що з тим конкурсом на ТВ? Ми будемо пробуватись?

 — На конкурс будемо, а щодо бару, ти ж був категорично проти? Чи вже передумав? — здивувався Сева. 

— Та так… Точно, — я подумав, що все ж мене можуть впізнати і батько буде не в захваті. — Хоча… Може ще подумаю. А коли дедлайн в конкурсі? Там є вимоги? Скільки пісень, ми маємо дати запис, чи приходити одразу очно? Чи все ж буде відсів?

Раніше я не надто серйозно ставився до всього цього, але тепер подумав, що принаймні маю розібратись, що і до чого. А там вже думати, що з цим робити.

 — Треба спершу надіслати запис, а потім всім, хто підійде, прийде запрошення на очний кастинг, — відповів Сева. — Можна надіслати дві пісні, а там уже далі. якщо нас візьмуть, буде кілька турів для визначення переможця, з яким укладе контракт студія. 

— То ми встигнемо записати ту нову пісню, чи вже ні? Скільки ще є часу?

 — Наче два тижні до дедлайну, — подала голос Ліза. 

— Впритик… — я замислився. — Але у мене тепер буде більше часу. Що як нам спробувати записати щось ще, спеціально під конкурс? Кожен має запропонувати мелодію. І оберемо щось одне. А потім під мелодію напишемо слова. 

 — Гарна ідея,  — сказав Сева. — А що це так заклопотався цим конкурсом? Раніше він не дуже тебе цікавив…

— Обставини змінились, — я ледь насупився. — Я теж хочу контракт. І гроші. 

Хоча я не дуже вірив в успіх. Насправді думав навіть не казати про це Майї, але принаймні можна було спробувати. Час у мене все одно ще був. Цілий рік до випускку.

— Добре, давайте репетирувати. А на наступну репетицію, може прямо завтра, ми могли б вже прийти з ідеями…

 — Щось я не вірю. що цей запал в тебе надовго, — сказав Ветал, що досі мовчав. — Мабуть, за пару днів забудеш і про нові пісні, і про конкурс! 

— Погоджуюсь, — кивнув Сева. — Ставлю триста гривень, що ти знову придумаєш сто відмовок, чому нам не допомагаєш!

— Окей! Давай! Триста? Може, одразу пʼятсот? — я прийняв цей виклик і поглянув на нього з азартом.

 — Давай, я теж поставлю пʼятсот, — вигукнув Ветал. — Якщо будеш працювати на повну, отримаєш всю тисячу! По пʼятсот від мене і Севи!

#вдома

Мені снилось щось дуже хороше. Здається, я стрибав у воду зі скелі. Там ще був водоспад і водичка так приємно лилась, такий звук… Може, треба написати пісню про воду… Щось про водоспади… Водоспади-водоспади… Що ж це може бути…

Раптом я почув голос Майї:

— Вставай, у нас потоп! — вигукнула вона.

Я одразу підскочив з ліжка і вирячився на неї.

— Ой! — зойкнула блонда і затулила очі руками, рясно червоніючи і зовсім забувши про воду…

А я опустив погляд вниз. Точно, я ж ненавидів білизну і спав тільки без неї….

Швидко смикнув простирадло на себе і прикрився.

— Що там трапилось? — запитав сонно.

 — Ти вчора не закрив воду у ванній, і тепер нас затопило! — вигукнула Майя, що вже отямилась. — Зараз сусіди прибіжать! В мене немає грошей їм ремонт оплачувати! 

В цю мить в двері нашої нещасної квартирки дійсно почали наполегливо дзвонити…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!