Розділ 4

До цього моменту Вус майже дрімав. От реально. Вів автомобіль, розмовляв, рухався, а всередині спав. Чому? Все просто — бо був «совою». Але сьогодні його очі злипалися не тільки з цієї причини.

Ця Світлана Говера… Вона висмоктала з нього усі соки. Невгамовна жінка так активно демонструвала коханцеві, наскільки скучила, що Вус заледве живий добрався до себе додому аж о третій ночі — тобто вже у понеділок. Від ранку суботи до майже ранку понеділка! Це ж скільки годин вони… відпочивали? Та і яка різниця? Важливий результат — повне знесилення. Так, задоволення теж було. Проте його виявилося забагато. Справжнє пересичення.

Колись у дитинстві він переїв халви, а потім рік не мін на неї дивитися. Вус сподівався, що з інтимним життям буде інакше. Рік — все ж забагато.

Вус не очікував на настільки швидке повернення коханки з курорту. Там вона мала відпочивати ще мінімум півтора тижня. Вус вважав це справжнім подарунком, бо тоді б Світлані не довелося нічого пояснювати.

Чому їй не сподобався бісів курорт? Адже він такий дорогий. І як йому тепер діяти? Щоправда, у вихідні часу на розмови не вистачило, однак розповісти про свої плани Світлані все ж доведеться. Її несподівана поява може все зіпсувати, а Вусові це зовсім не потрібно. От зовсім.

Коли він сідав у автомобіль своєї теперішньої коханки, то думав, що коїть розумно. Вус помилився. Світлана не випустила його з машини. Вдруге він схибив, коли замість ресторану поїхав до неї додому. Вибрався він звідти тільки сьогодні. На жаль, доставляння в місті працювала пречудово.

Ні, все решта також пройшло гарно. Якби не постійні думки про візит Оскара, Вус почувався б задоволеним. Світлана все ще була в його житті саме тому, що їм було дуже добре в ліжку. Вус не знав, наскільки гарним вона була стоматологом, але надзвичайно чутливою та вмілою жінкою — так точно. Наприкінці першого року їхнього знайомства вражений гармонією в інтимних справах Вус навіть купив обручку, щоб зробити Світлані пропозицію.

Ну, а що? Чекати неземного кохання? Чи існує воно взагалі — величезне питання. А тут, зовсім поруч, існувала вродлива, розумна та самостійна жінка. І років не дитячих. Цього року їй виповнилося двадцять дев’ять — за підрахунками Вуса, бо Світлана свій вік ніколи не уточняла. Лише нагадувала про день народження, адже страшенно любила коштовні подарунки.

В юності вона, мабуть, була схожою на Сабріну. Принаймні зовні. А зараз виглядала стовідсотковою жінкою. Саме до таких Вуса усе життя тягнуло.

Про що він перед цим згадував? Так, обручка.

Вона залишилася у кишені. В цей день вони святкували річницю знайомства, і Світлана так вітала з цією датою себе і його, що Вус зовсім забув про пакуночок на декілька тисяч. А коли наступного дня про нього згадав, то вирішив, що їм і без додаткових обов’язків добре. Так обручка опинилася у дальньому кутку шухляди з його білизною.

Коли Оскар повідомив про свій візит, першою, про кого подумав Вус, була Світлана. Проте на той час вона вже відлетіла на курорт. Та навіть якби була тут, ця жінка зовсім не відповідала опису, який Вус надав власнику Центру. На думку Вуса, надзвичайно ефектній Світлані Говері значно більше пасувала роль коханки, ніж дружини. Тому у його голові й народився майже протилежний їй образ.

Вусові пощастило, що Максимова сестричка виявилася схожою на змальовану ним наречену. А ще більша удача полягала в тому, що Рада таки згодилася йому допомогти. Сьогодні вона була такою гарною.

А от у нього вигляд був не найкращий. Він навіть окуляри одягнув з темним склом, щоб Рада не помітила, наскільки її бос виснажений. Дідько. Йому лише тридцять п’ять, а він вже не витримує дводенний марафон. Невже старіє?

А ще він відчував сором — перед Радою. Поки він розважався, вона бавила доньку і, швидше за все, поралась по хаті. Адже домогосподарки у неї не було, а Сабріна не виглядала на старанну помічницю.

Попри усе це, щоб скласти йому компанію в аеропорту, Раді довелося встати дуже рано, і зараз вона була схожою на маленького невиспаного горобчика. До речі, дуже симпатичного, а ще трохи посинілого. У нього ж навіть куртки з собою немає. Давно варто кинути у багажник про всяк випадок бодай одну.

Однак Рада не була б Радою, якби скиглила. Зуби мало не стукотять, але вперта дівчина ні на що не скаржиться. Бідолашну аж шарпнуло, коли він запитав, чи вона не змерзла. У цю мить Рада видалася йому особливо вразливою. Саме тому він і обійняв її за плечі.

Як же вона напружилася у відповідь. Вусові ж навпаки стало так добре, що аж дивно. Невисока Рада вдало поміщалася під його рукою, ніби була створеною для цього.

Ця думка була абсолютно абсурдною і недоречною, але провокативна фраза все ж зірвалася з його язика:

— Заручені іноді обіймаються, ти ж в курсі?

— Невже? Я вже була заміжня. Ти ж в курсі?

Ще б він не знав! Вислухав стільки епітетів та метафор від Максима… Це його думки, точно? З глузду з’їхати можна! … Що Вус навіть ім’я того типа запам’ятав, який безсоромно та нахабно звабив крихітку Раду. Що жінка взагалі може розуміти у двадцять? Навіть він збирався обрати собі наречену не молодшу за двадцять два. Поки що фіктивну, звичайно ж. А вже пізніше… Що це з ним? Свят-свят-свят! Рано ще. Фіктивної цілком достатньо.

І тут Рада несподівано обмовилася про повторне заміжжя. Цікаво, вона про це серйозно міркує, чи дражниться? Хоч би що там було, Вус знову не встиг зупинити себе і промовив: