Розділ 5.

Зоряна здогадувалася, що навіть чай у босорки був чарівним, тому зовсім не здивувалася, що вже після першого ковтка почала детально розповідати про суперечку з подругою, свої психологічні прийоми, подальше знайомство з Яном, їхній бурхливий роман і нарешті вже ближче до опівночі перейшла до тих трагічних подій, які й привели її у будиночок босорки.

Уважно вислухавши гостю, стара промовила:

－Це все добре, але ж ти й досі не поділилася подробицями про те, як зустрілася з Яном того вечора, як опинилася у нього вдома, чи був з вами хтось третій, чи ти сама його вбила…

－Ні! － скрикнула дівчина, － не вбивала. Відчуваю, що не вбивала, але… але чомусь не пам’ятаю деталей тієї ночі. Ні-чо-го взагалі.

Погляд босорки став уважнішим. Зоряну вже не лякали її червоні очі, але все одно по тілу пройшовся неприємний морозець.

－Дивно, － промовила чаклунка, － дуже-дуже дивно.

Вона ніби щось побачила на дівчині. Спочатку здивувалася, потім усвідомила і зробила певні висновки.

－Тебе треба очистити, тому не будемо втрачати час, бо лишень зійде сонце ми вже не зможемо нічого дізнатися, － винесла своє рішення босорка.

Зоряна ще не встигла оговтатися від почутого, як бабця прийнялася магічити: окурила хату трав’яною закруткою з полину, шавлії, ромашки, м'яти, рути, будяну, взяла необхідні речі та повернулася до гості за стіл.

У тумані дівчина розгледіла ритуальну чашу наповнену рідким медом і церковну свічку.

Крім того, босорка спочатку відрізала пасмо волосся у Зоряни, а потім і у себе. Скрутила між собою та спалила на над вогнем свічки примовляючи:

«Гори, палай,

Нам очі відкривай…»

Вона ще щось шепотіла, але дівчина не могла розібрати слів через нерви.

Коли ритуал з волоссям був завершений, чаклунка наказала:

－Тепер давай руку.

Зоряна здивувалася, але не стала нічого запитувати, слухняно протягнула і лише тоді звернула увагу на голку. Болю від уколу дівчина не відчула, зате побачила, як горошини крові падають на мед.

－Ми майже завершили, － заспокоїла бабця напружену гостю, － занурюй кінчики пальців в отриману суміш і дивись на вогонь від свічки.

Зоряна покірно виконала настанову, а чаклунка зашепотіла:

«Як змиєш мед солодкий і тягучий, так й омана вся пройде».

Лишень пролунали останні слова, як свічки почали затухати одна за одною, останньою залишилася та, що перед Зоряною стояла.

－Хутко мий руки, － промовила босорка, підставляючи дівчині глечик, де на поверхні води плавали павуки, таргани та ящури.

－Фу...

－Не фукай! Хочеш правду дізнатися, то роби як наказано.

Зоряні було огидно, але відступати вона не збиралася, тому довелося змивати мед у бридкій суміші.

－Що далі?

－Дочекайся повного догорання свічки та йди відпочивати. Уві сні побачиш минуле. До речі, я тобі вже постелила у сусідній кімнаті. На добраніч.

－На добраніч, － побажала дівчина бабці й та почимчикувала до своєї спальні, залишивши гостю самостійно завершувати ритуал.