Босорка та ЗНО

Ось і настав одинадцятий рік, як Іван сидів за шкільною партою, та вчитися він прагнув так що будь який лінивець позаздрив би його лінощам . І не можна ж сказати що хлопака дурний . Він працьовитий і дуже винахідливий ,але оце навчання…ну для чого йому ті синуси ,на тому світі він бачив ваші складносурядні речення ,і взагалі що підрядні що сурядні одна їм шана .

Дурники то все. Нащо ото ще українську вчити якщо Іван і так в Україні від народження , говорить він чи балакає – та яка взагалі різниця ? головне що його розуміють

Але от засада! У двері постукало ЗНО .Ось уже через пару місяців екзамени ,а наш поважний чоловік хіба в історії добре розбирається. Отут йому рівних немає. Спробуй скажи щось не так .Він тобі до ранку буде історичні факти наводити .

Одного разу йому навіть вдалося переконати вчителя історії що той неправильно висвітлив тему і взагалі все було не так . Правда за це він поплатився тим що викладач занижував йому оцінки до кінця року, але Івана такі дрібниці мало хвилювали .

Хто такий той викладач щоб хоч якось його оцінити ? Що таке взагалі оцінки ? Вони показують те на стільки добре ти знаєш предмет чи те на стільки ти зумів сподобатися викладачу ? А можливо те як швидко ти зорієнтувався і визначив тип викладача щоб виставити себе саме в такому світлі в якому викладач бачить того самого «ідеального учня»

І дійсно ж такі навички дуже корисні . Можливо саме це основна ціль школи .  Підготувати дітей до дорослого життя в якому треба вміти пристосовуватися,десь влучно щось підмітити ,а десь і змовчати .

Можливо це все дурниці ,адже на тому самому ЗНО за красиві очі чи приємні слова балів тобі не поставлять . На ЗНО є лише ти ,папірці із завданнями ,ручка і час що промайне досить таки швидко .Від цього екзамену залежить зможе учень вступити до вишу чи ні .

А що таке вступ до вишу ? По ідеї учень має обрати собі професію ,а вищий навчальний заклад зробити із колишнього школяра кваліфікованого працівника в тій чи іншій галузі . Тож по великому рахунку ЗНО вирішує майбутнє. Так це чи ні спірне питання .Та все ж здавати його мусять всі .

Так що ж робити Іванові .Як йому бути в цій ситуації ? Ким він взагалі хоче стати в майбутньому ? Яку професію обрати ? До якого вишу краще подати документи ? А в якому він сам хотів би навчатися ? Стільки питань та практично на жодну відповідей у хлопця немає .

Мати каже що круто було б в ІТ технології податись адже там платять багато ,а батько каже що он логістом теж непогано . Попит на перевезення буде завжди тож без роботи не залишиться та і платять там теж пристойно .

Та це все так складно . Часу мало ,всі тиснуть із питаннями ,а Іван швидше думає про красиву однокласницю що сидить попереду нього і якій він уже другий рік боїться запропонувати зустрічатися, чи про те як ввечері він буде прокачувати улюбленого персонажа у відеогрі ,а тут з нього хочуть якихось дорослих рішень .

Та нічого не поробиш .Батьки найняли репетиторів тож спочатку варто підготуватися як слід ,а вже після він подумає куди ж йому подавати документи. Тепер у хлопця практично не було вільного часу ,адже вранці він прокидався і повторяв домашнє завдання, в школі уважно слухав кожен предмет ,а на перервах повторяв домашнє завдання від репетиторів ,після школи 2-3 репетитори і потім ще гора домашки .Дуже добре якщо хлопець закінчував виконувати всі завдання до першої години ночі. Він лягав із думками що йому необхідно прокидатися вже о п’ятій ранку щоб знову повторяти всі ті завдання, правила і теореми.

І заради чого це все ? А справді якщо ти успішно складеш ці екзамени то тобі гарантовано успішне майбутнє? Он сусід закінчив універ з відзнакою ,а в результаті в Польщі яблука збирає ,хоча от родич Івана теж добре навчався і зараз займає керівну посаду в крутій компанії . То виходить як кому повезе ? Мабуть так і є .Та що той що той мабуть так само тяжко працювали заради цих екзаменів ,а от те чи допоможуть вони Іванові вже лотерея .

Це дуже сильно демотивувало хлопця окрім того пару місяців із таким графіком і наш хлопчина вже звалювався з ніг ,а згодом і взагалі загримів у лікарню .

Батьки злякалися за здоров’я сина ,лікар сказав що хлопцеві просто треба відпочити ,здоровий сон ,свіже повітря і спокій .Та який тут спокій із таким то розпорядком ? Тож було прийнято рішення поїхати на канікули в Карпати . Прекрасні краєвиди ,цілющі джерела ,таємничі печери ,замки ,смачнюща місцева кухня .Подорож обіцяла стати незабутньою, адже живе Іван із батьками в Харкові тому для них все вдвічі захоплююче.

Іван уже уявляв собі світанок у Карпатах. Перші промені сонця пробиваються крізь густі крони дерев, огортаючи гори в золотисте сяйво. В долині клуботься туман, мов білий килим, а над вершинами ширяють величні орли, їхні крила сяють на тлі ранкового сонця. Повітря  чисте й свіже, напоєне ароматом хвої та диких трав.

Це тобі не машини ,заводи і гамір у метро ,а головне ніяких книжок , репетиторів чи навчання .Лише відпочинок та релаксація .

У поїзді їм попалася дуже говірка жіночка тож хоч було і не нудно ,але вже через пару годин могла і голова розболітися .Здавалося вони вже знали про цю жіночку все : про дітей ,онуків, домашніх тварин, що сусідка зраджує своєму чоловікові із її кумом ,а кум взагалі паскуда бо ніяк не поверне п’ятсот гривень ,які позичив ще минулого року .Що робити із цією інформацією ? Та мабуть навіть сам Бог не знає.

Однак , варто зазначити що і про Карпати вона розказувала ,а це вже цікаво насправді . А розказувала вона про те що їде до відьми Босорки .Кажуть вона може заглянути в майбутнє ,а може навіть і трохи підкорегувати його ,але не факт. Та і знаючи своє майбутнє і сам зможеш щось спробувати змінити, адже якщо знатимеш де впадеш то соломки зарані постелиш.