Є. К.

Сонце нещадно пекло над смереками й людськими головами. Навіть в окутаному вічнозеленими деревами селі з усього то парою хатинок повітря ледь не тріщало від градусів. Пані Юстину Семенівну не зупинило б проте навіть розпечене вугілля впереміш з струмками кип'яченої сірки. В Юстини Семенівни ввірвався терпець.

То була грузна жінка з огрубілими від роботи руками й зморшками біля кутиків губ настільки виражено опущеними до низу,що одного разу побачивши її обличчя одразу зрозумієш і характер. Пихкаючи від дорожнього пилу й роздратування та тягла за собою тяжку клідчасту сумку з соліннями,молочкою і чимось від чого кожні що найменше пів години опускала свій погляд,демонстративно хрестилася і чи то неспокійно чи то переможно поправляла червону нитку на зап'ясті.

Не дивлячись на розташування та загальну непримітніть населеного пункту селяни до чужаків були звичні. Більш того, переважно всі прибулі направлялись в далеку,відшиблену від інших хатину,отож,і зайняті сінокосом й грядками люди тільки-но привітавшись вказували Пані Юстині дорогу й повертались до своїх справ. Це її аж ніяк не тішило.

-Боже помагай!-роздався скоріше вимогливий ніж доброзичливий крик привертаючи увагу зайнятого клепанням коси парубка.

-Дякую,нехай й вам Бог помагає-той уже хотів повернутись до робити як в кінець розчарована жінка вирішила взяти ситуацію в свої руки-Я як ви помітили не тутешня. Приїхала до Босорки,кажуть вона краща за всіх а тільки така допоможе мені з моєю бідою!

-Ох,ви майже прийшли,тут наліво і йти пря....

-Мені вже казали!-Нетерпіння прослиснуло в голосі пані Юстини й та вже почала змирятись що розповісти про своє горе сьогодні так нікому й не вдасться як з хати вийшла жінка з клунком в руках.

-І ось Босорка-моя остання надія а то клянусь зживуть з світу!-не втрачаючи часу взялась за останню можливу аудиторію Юстина Семенівна

-їїх,а що ж сталося?-не забарилася вигукнути нова слухачка.

І ось тут то і почалася сповнена драми і деяких персоніфікацій(абсолютно точно не прибріхувань) історія довжиною в два роки. Жила собі Юстина Семенівна спокійно й мирно весь свій вік. І слова кривого нікому не казала,жодної сварки ні з ким не мала. З своїм дещо телепкуватим чоловіком скільки десятиліть прожила і все душа в душу. Аж поки син не привів невістку. Пані Юстина спочатку само собою зраділа,прийняла її як рідну дочку але та свекруху чомусь одразу не взлюбила а потім нагла дівиця почала налаштовувати Остапа проти матері а той ,весь в батька, як миленький почав слухати. Від тоді й повелись на подвір'ї скандали. І якби тільки вони! Коли та гадюка зрозуміла що Юстину словом не візьмеш, вдалась до магії! І птахи в вікна хати бились ледь не кожного дня і корови й каплі молока не давали а як давали то воно одразу скисало, явно ману вкрала! На цьому моменті історії парубок з косою здригнувся,згадавши як малим підійшов погладити сусідську корову і в той же момент на нього накинулась власниця з обвинуваченнями в крадіжці цієї самої мани. Юстина ще довго перелічувала магічні попознення на її здоров'я й життя,щодо яких проте прямих доказів не мала,отож,і обвинувачення горе-родичка спростовувала. Жінка уже почала впадати в відчай коли прямо на порозі хати знайшла засушену мишу. Під час цієї захоплюючої оповіді люди якраз з полів ішли на обід і деякі залишись дослухати фінал.

-І що,ви впевнені що це магія?-запитала вражена оповіддю слухачка,якій ледь довелося закінчили школу.

-Та тут хто завгодно зрозумів би!-з деякою зневагою до віку дівчини відповіла потерпіла й підкріпила фактами свій безпомилковий магічний окомір-В мене-то самої матір таким промишляла. З усієї околиці до неї сходились,в кого корова заслабла,в кого чоловік гуляє а кого і зовсім прокляття на роді.

-Ах-видала очевидно сприятлива до теревень панночка хоча на решту враження цей факт не склав

-І чого ж тогді самі цю невістку з її чарами не приструнете а?-не те щоб зацікавлено видав від роботи чоловік з запилюженим одягом і в підкреслення своїх слів сплюнув на землю.

Усі три дами презирливо скривились та Юстина вирішила все-таки відповісти

-А тому що таке через покоління передається! А в мене тільки чуйка на хіробору всіляку. Мені й бачити ту вертехвістку погану не потрібно було щоб зрозуміти її гнилу душеньку.

-Та ж казали що спочатку як рідну донечку прийняли,шановна-Він прометнув на зневажливий тон новоприбулої відповісти насмішливим чоловік.

-Я..я та я тогді подумала що помилилась,вірити не хотіла в таке а коли все це почалося то нічого іншого й не залишалось.

-Я то по всіх спеціалістах цієї області пройшлася та з них як з козла молока.- продовжувала після невеликої паузи пані Юстина і за час поки розшаркувала свої біди минула година й назбиралося ще парочка цікавих роззяв. Серед них суха й зморшкувата,з шкірою як віск церковної свічки та бородавками порослими волосинами стара.-Вже якщо й ваша нідочого не пригодиться а соління мої загарбає-пані струснула важкою сумкою,вміст якої характерно задзвенів-Я їй богу не стримаюсь й сама їх прокляну! І гадюку й шарлатанку!

-Ви з словами акуратніше-блиснула усміхненими очима пенсіонерка-старі люди кажуть що ті все чують.

Холодок пройшовся по шкірі Юстини й волосся на руках,здавалося,й справді встало дибом.

-Нехай чує-не так впевнено як хотіла сказала вона-Я цій Босорці так і в обличчя скажу не сумнівайтесь!-розвернулась й відправилась с дорогу.

Гурт слухачів заозирався в пошуках недавно стоялої тут бабусі і дружина косаря виголосила те що пані Юстина вже не могла почути.

-Як це вона завжди з'являється там де про неї говорять?

Проста на перший погляд й недалека дорога зайняла не мало часу. Сутінки змінили собою палюче сонце поки Босорка відчинила свої двері перед новою клієнткою. В кінці кінців якщо стара не захоче, ніхто їх з них не знайде хатину,чи то до заходу сонця чи то зовсім.

-Залиш пакет тут,сьогодні ми будемо надворі.

Юстина проковтнула невдоволення й дійшовши до невеликого вогнища всілась на пеньок біля. На такому ж сиділа стара.