Епілог

Аліна сиділа навпочіпки перед чорним цуценям.

- Я тебе не можу з собою взяти. У тебе напевно є господар. 

Цуцення гавкнуло, стрибаючи їй на ноги. 

Піднівшись, дівчина озирнулась, щоб у когось спитати за собаку. Мимо проходив якийсь чоловік. По вигляду наче місцевий.

- Пробачте. Ви не знаєте чия це собака? Він мені під колеса лізе. Не можу виїхати.

Чоловік кинув швидкий погляд на собаку.

- Забирайте його. Бігає тут вже місяць. Його мамка кудись зникла. Сподіваюся, що з нею усе добре. 

- Можна? - недовірливо спитала дівчина.

- Беріть. Буде вам другом.

Аліна глянула на цуценя, яке від радості завиляло хвостом ще сильніше. Вона давно хотіла мати собаку, але батьки не дозволяли. 

Чоловік побажавши гарного дня, пішов.

- Ну що, Рексі? - дівчина знов присіла до цуцуняти. - Поїдеш зі мною? 

Аліна розсміялась, коли тільки що названий Рексі спробував облизати їй обличчя.

Взявши його на руки, дівчина відкрила задні дверцята машини. Пес слухняно заліз на сидіння, відразу скрутившись.

- Ну й добре. - побачивши, що той збирається спати, зраділа Аліна. 

Піднявши голову вона побачила тих двох у кого вдень питала дорогу. Вони нервово поглядаючи на годинник, йшли у її напрямку.

- Привіт. Вас підвести?

Марія з Ярославом перезирнулись, ще раз подивившись на годинник.

- Якщо не важко підкиньте нас до міста. Бо не можемо спіймати зв'язок, щоб викликати таксі. У нас через годину потяг. 

* * *

Що таке доля? 

Тіні шепотіли до мене, блукаючи по лісу у вигляді силуетів різних істот. 

І знов я сиділа біля струмка та слухала. 

Десь далеко, там де не видно навіть силуету давніх гір, шалено билося чиєсь серце.

Олеся стояла у компанії незнайомого мені раніше хлопця. Його серце вистукувало такий же шалений ритм.

- Вітаю. Ваша книга стала бестселлером. Не думав, що середньовічне фентезі про дівчину повстанку буде настільки популярним. - почувся крізь темряву хриплий чоловічий голос. - Наступний тираж буде більшим! До речі одна рок группа написала по книзі пісню. Вони хочуть з вами зустрітися. 

- Це чудово. - вигукнула Олеся, від радості заплескавши у долоні. - А що за группа? 

- “Княгиня Ольга”. 

У дівчини подих перехопило від захвату. Її співавтор виглядав менш емоційним. Він лиш щасливо усміхався.

- Це ж моя улюблена група! Треба подзвонити Аліні! Чи ви їй вже казали? Бестселлер! Пісня! 

- Ваша ілюстраторка дізналася перша, про це. Як виявляється вона була знайома з “Княгинею Ольгою” вже давно. Познайомилися у Карпатах. Вона дуже рада за вас.

- Ох. Це у дусі Аліни. Треба купити вино та заскочити до неї якось. - весело розсміялась Олеся. - Бо з цією роботою світу білого не бачить.

- Вона її любить. - підмітив хлопець.  - Аліна нам голову відірве, якщо не попередимо її завчасно за візит.