Строкаті почуття

Сонце ще ховалося за горою, коли трійця свідків небувалої події ласувала «Карпатський омлет» і смакувала каву. 

— Катрусю, ти просто молодчинка, — сказала Марійка і задоволено пригубила філіжанку з ароматним напоєм. — Такий сніданок нам приготувала, пальчики оближеш. 

— Повністю підтримую дружину! 

Богдан наминав добавку золотистого омлету. 

— Я б залишився тут ще на цілий тиждень, — трохи жартома й водночас серйозно додав він. 

І господиня розчулилася: 

— Мені дуже приємно, я дійсно старалася догодити. До мене нечасто приїздять гості, тим більше така подруга, як ти. 

Катруся міцно обійняла Марійку і жінки поцілувалися в щічки.

— Якщо залишитесь, буду вкрай щасливою, — продовжила подруга. — Сходимо в гори, назбираємо ягід. Може, навіть гриби надибаємо. Дощів зараз мало, та погода часто змінюється. 

— Гаразд! — з повним ротом вигукнув Богдан і негайно проковтнув їжу. — Тільки, будь ласка, більше жодних походів до вашої босорки. Я після того чаю нічого не пам’ятаю, навіть дорогу назад. 

— І я, — трохи розчаровано скривилася Марійка і, зітхнувши, додала: — Мені здавалося, що бабця передбачить майбутнє, але все вийшло якось у тумані. 

— Правда, сьогодні приснилися губаті жаби, змії та навіть павуки. Але це нічого, — наморщила лоб жінка та відмахнулася, — на новому місці так часто буває. Сподіваюся, наступної ночі спатиму спокійно. 

— Безперечно, — загадково посміхнулася Катруся, — спатимеш, як немовля. І дійсно, до босорки більше не має сенсу іти, вона все сказала.

— Тобто? Хіба? — одне за одним перепитала пара. 

— Бабця передбачила вам довголіття і купу дітей. 

Катруся трохи збавила тон. 

— Я й сама не все пам’ятаю. Але таке хіба можна забути, сестричко? — знову посміхнулася жінка. — Тож корисним був візит, босорка в нас дійсно хороша. 

— Що ж, це дуже добре, — зраділа Марійка. 

— Значить, буде купа дітей? — застрибав на стільчику Богдан і схаменувся. — А що вона сказала про тебе? Як там у майбутньому, коли зустрінеш свою другу половинку? 

Він жваво смикнув бровами. 

Катруся трохи знітилася, але зібралась і відповіла: 

— Цього вона не сказала. Мабуть, вважає, це має бути сюрпризом. Проте я повинна добре навкруги озирнутися. У школі є кілька гідних кавалерів, давно бігають за мною. 

Враз усміхнені обличчя гостей підбадьорили Катрусю і вона додала: 

— Приїдете до мене на весілля? Гадаю, за пів року це станеться. 

— Звісно, люба, — притислася до подруги Марійка. — Відгуляємо на славу! 

— Так, і нап’ємося того чаю, щоб не пам’ятати дурощів, — надихнувся подією Богдан. — А зараз, дівчата, пропоную сходити до річки, трохи прогулятися і заразом подихати цілющим повітрям.